брюнет
БРЮНЕ́Т, ЧОРНЯ́ВИЙ розм., ЧОРНОВОЛО́СИЙ розм., ЧОРНОГОЛО́ВИЙ розм., ЧОРНОЧУ́БИЙ розм., ЧО́РНИЙ розм. Юля безсоромно розглядала його своїми млосними, ледь прищуленими очима. — Брюнет. Жагучий брюнет (Григорій Тютюнник); — А хто ж той чорнявий, що за столом? (М. Коцюбинський); — Не знаю, — одказав чорноголовий (Панас Мирний); Ще до того, як розреготався шофер, Віра Андріївна зрозуміла — з них грошей не візьмуть, чорночубий просто вирішив відплатити Гучці за театр (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- брюнет — брюне́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- брюнет — -а, ч. Темно- або чорноволосий чоловік із темними очима; чорнявий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- брюнет — Смаглій, смаглявець, див. смуглий, темнолиций Словник чужослів Павло Штепа
- брюнет — БРЮНЕ́Т, рідко БРУНЕ́Т, а, ч. Темноволосий, чорноволосий, чорнявий чоловік. Один із них був високий, плечистий брюнет літ, може, тридцяти п'яти (І. Франко); Середній на зріст [Митро Хведорович]! Кремезненький! .. Ні шатен, ні блондин, ні брунет... Словник української мови у 20 томах
- брюнет — див. чорнобривий Словник синонімів Вусика
- брюнет — Брюне́т, -та; -не́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- брюнет — БРЮНЕ́Т, рідко БРУНЕ́Т, а, ч. Темноволосий, чорноволосий чоловік; чорнявий. Один із них був високий, плечистий брюнет, літ, може, тридцяти п’яти (Фр., VIII, 1952, 321); Юля безсоромно розглядала його своїми млосними, ледь прищуленими очима. Словник української мови в 11 томах