1. Словник синонімів української мови

будувати

БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИ рідко; ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИ розм., ВИВО́ДИТИ рідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ), ПІДНОСИ́ТИ рідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). — Док.: збудува́ти, побудува́ти, постро́їти, звести́, поста́вити, ви́вести, підвести́, підня́ти (підійня́ти), піднести́. Хата була чимала.. Ковбаненко будував її, дивлячись на хати в швейцарській колонії Шабі, що була недалеко од села в степу (І. Нечуй-Левицький); "..На зруб я продала Троянцям, Твоїм молельщикам, підданцям, Дубків і сосен строїть флот.." (І. Котляревський); Він стоїть на мурі, юний і прекрасний, і кладе цеглини, зводить дім новий (В. Сосюра); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський); — Погорів я, мушу становити хату (Л. Яновська); А вся решта війська стала до роботи — виводила земляні вали (І. Кочерга); Ми вмієм працювать, творити, підводити нові міста (Р. Братунь); Всі поважають бабу: де хату підіймають.. — вже баба й там (Дніпрова Чайка). — Пор. 1. споруди́ти.

ГРУНТУВА́ТИ (на чому — робити що-небудь на якійсь основі), БАЗУВА́ТИ, БУДУВА́ТИ, ОПИРА́ТИ. — Док.: побудува́ти, опе́рти. Грунтувати план на реальних передумовах; Багато економістів виступає за те, щоб базувати планування і облік на кінцевій продукції (з журналу); (Олеся:) Це виходить, очевидячки, будувати своє щастя на чужім безталанні? (М. Кропивницький); Я свого уподобання зовсім і не пробую опирати на принципах (Леся Українка).

СПОРУДИ́ТИ (зробити якусь споруду, збудувати що-небудь, перев. великих розмірів або складне), ВИ́БУДУВАТИ, ВИ́ВЕСТИ, ВИ́ГНАТИ, ЗВЕСТИ́, ВИ́БЕХКАТИ розм., ДВИГОНУ́ТИ розм., ВІДБУ́ХАТИ фам. — Недок.: спору́джувати, вибудо́вувати, виво́дити, виганя́ти, зво́дити. А в Миргороді мітинг велелюдний Біля підніжжя пам'ятника того, Що спорудив поетові народ (М. Рильський); Споруджувати систему укріплень; Цар звелів.. наробити цегли та вибудувати з неї палати (А. Кримський); І раб копає землю, теше камінь.., виводить мури (Леся Українка); — Яке вибехкали! Просто не впізнаю Очеретянки (М. Чабанівський); Од вулиці тин новий і дощані нові ворота.. Це хтось двигонув собі, так двигонув! (А. Головко). — Пор. 1. будува́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. будувати — (зводити будову) ставити, споруджувати, (з цегли) мурувати, (стіну) піднімати, виводити. Словник синонімів Полюги
  2. будувати — будува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. будувати — Споруджувати, споруджати, зводити, (хату) ставити, (з каменю) мурувати; (мости) наводити, (дороги) прокладати; (взаємини) розвивати; (машини) складати, виготовляти; (суспільство) СОВ. Словник синонімів Караванського
  4. будувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Споруджувати, зводити яку-небудь будівлю (будівлі). || Виготовляти, складати (механізм, машину тощо). 2》 перен. Створювати, організовувати що-небудь. 3》 на чому, перен. Ґрунтувати на чому-небудь, формувати на якійсь основі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. будувати — БУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Споруджувати, зводити яку-небудь будівлю (споруду). Йосип заходився хату із очерету будувати, Щоб хоч укритися вночі (Т. Словник української мови у 20 томах
  6. будувати — Збудуй хату з лободи, а до чужої не веди. Характеристика української дівчини — мати свою власну хатинку, хоч малу, та з лихого матеріялу, але свою власну. Збудуй перше, яку таку хатину, а потім поберемося, а в комірне не веди. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. будувати — Виводити, зводити, мурувати, підводити (з руїн), споруджати і споруджувати, ставити Словник синонімів Вусика
  8. будувати — будува́ти на піску́ що, книжн. Не мати обґрунтування, надійної основи під собою. Коли .. тягли (деякі критики) наше образотворче мистецтво до наслідування безживних .. зразків, то будували вони свою будову на піску (М. Рильський). Фразеологічний словник української мови
  9. будувати — Будува́ти, -ду́ю, -ду́єш; буду́й, -ду́йте; будува́в, -ва́ла Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. будувати — БУДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Споруджувати, зводити яку-небудь будівлю (будівлі). Йосип заходився хату із очерету будувати, Щоб хоч укритися вночі (Шевч., II, 1953, 315); Тим часом будували кухні, комори, сараї, стайню. Словник української мови в 11 томах
  11. будувати — Будувати, -дую, -єш гл. 1) Строить, сооружать, созидать. Дерево везено, церков будовано. Чуб. ІІІ. 131. Для кого ж ти, мала, сей двір будувала? Чуб. V. 167, Згода дім будує, а незгода руйнує. Ном. № 3280. труну будувати. Дѣлать гробь. 2) Основывать. Словник української мови Грінченка