букля

I. КУ́ЧЕР перев. мн. (пасмо кучерявого або завитого волосся); ЗА́ВИТО́К, ЗА́КРУТОК, ЗА́КРУТКА, ВИТО́К, БУ́КЛЯ заст.; ЛО́КОН (завите пасмо волосся); ВИ́ХОР (пасмо, яке стирчить догори). Сашко зайшов до Данила, скинув шапку, розгладив рукою кучері (О. Копиленко); Обличчя її було червоне. Мокрі завитки прилипли до скронь (В. Гжицький); Непокірний завиток волосся, вибившися з-під ковдри, чорнів на білому тлі пошивки (Ю. Шовкопляс); Її в'яле обличчя стягнулось, погляд твердий, і в кожній закрутці срібного волосся — рішучість (М. Коцюбинський); Потилиця його з рудими витками волосся звернена до Поляруша (М. Стельмах); Промайнула (рука) невловимим рухом по товстій буклі (О. Ільченко); На голові розкішними хвилями вилися русі локони (І. Нечуй-Левицький); Шестірний устав, зложив книжки, підійшов до дзеркала, причесав уже трохи не вдесяте свій вихор (Панас Мирний). — Пор. 1. воло́сся.