1. Словник синонімів української мови

бунтівник

I. БАЛАМУ́Т розм. (той, хто сіє неспокій серед людей, підбурює на заворушення, виступи і т. ін.), БАЛАМУ́ТА розм. рідше, КАЛАМУ́ТНИК розм. рідше, ЗАКОЛО́ТНИК розм. рідше, КОЛО́ТНИК діал. А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л. Забашта); — Не треба Гречки! — загукали статечні господарі. — Нема згоди! Баламута він! Горлодер! Проп'є (Ю. Смолич); (Начальник поліції:) Се тут є пара таких каламутників, я їх вже давно на оці маю. (Дрейсігер:) Еге ж, пара блазнів, шибеників, лежебоків, волоцюг (Леся Українка). — Пор. 1. бунтівни́к, підбу́рювач.

БУНТІВНИ́К (той, хто підбурює до соціальної непокори, до бунту), БУНТА́Р, ВОРОХО́БНИК розм. рідше, КРАМО́ЛЬНИК заст. — А бунтівників, які на мою землю зазіхатимуть, власними руками душитиму (А. Шиян); — Коли б ти знав, що робиться у горницях: пан біга по хаті, мов скажений. "Бунтар, кричить, гайдамака! Він мені людей баламутить!" (М. Коцюбинський); А воєвода вже кричить: — Це ж баламут! Чому він вчить! Таких крамольників за ґрати Давно уже пора саджати (Л. Забашта). — Пор. I. 1. баламу́т.

ЗАКОЛО́ТНИК (учасник заколоту), БУНТІВНИ́К, БУНТА́Р, ПУТЧИ́СТ. Понад сто п'ятдесят заколотників було розстріляно (О. Гончар); — Ще вчора я був солдат регулярної німецької армії, — сьогодні я вже державний злочинець, бунтівник (П. Колесник); Погнали десь по тюрмах не сотню і не дві бунтарів (І. Микитенко). — Пор. повста́нець.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бунтівник — бунтівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бунтівник — [бун'т'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, кл. -ичеи, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  3. бунтівник — -а, ч. Учасник бунту; той, хто зчиняє бунт; бунтар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. бунтівник — див. бунтар Словник чужослів Павло Штепа
  5. бунтівник — БУНТІВНИ́К, а́, ч. Те саме, що бунта́р. – Запріть браму! Всім по двадцять п'ять [гарячих], а сьому старому бунтівникові кілько влізе (І. Франко); Ігуменя виголошувала прокляття на голови бунтівників, що палять і громлять маєтки та хутори (А. Словник української мови у 20 томах
  6. бунтівник — див. непокірний Словник синонімів Вусика
  7. бунтівник — Бунтівни́к, -ка́, -ко́ві, -нику́! -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. бунтівник — БУНТІВНИ́К, а́, ч. Учасник бунту; той, хто зчиняє бунт; бунтар. — Запріть браму! Всім по двадцять п’ять [гарячих], а сьому старому бунтівникові кілько влізе (Фр., III, 1950, 273); Ігуменя виголошувала прокляття на голови бунтівників, що палять і громлять маєтки та хутори (Шиян, Гроза.., 1956, 528). Словник української мови в 11 томах
  9. бунтівник — Бунтівник и бунтовник, -ка м. Бунтовщикъ. К. ЧР. 411. Лихі бунтівники, перевертні щоденні. К. Псал. 177. Словник української мови Грінченка