1. Словник синонімів української мови

бунтівницький

БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст. (який закликає до бунту, перейнятий духом бунтарства). Ще й досі жандарми гасають по селах, виловлюючи його (Т. Шевченка) бунтівні вірші (Н. Рибак); Ми вже ходили раз боронити турка од його бунтівного холопа — білого орапа (Панас Мирний); Дзвенять кайдани по Сибіру, І на бунтарському Дону Стиха відлуння (А. Малишко); В університеті Київському ніколи не згасав бунтівничий дух (Ю. Мартич); У Галичині з'явились соціалісти! І не чужі, що, як відомо, в чемоданах з подвійним дном розвозять крамольні ідеї, а свої, доморощені (П. Колесник).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бунтівницький — бунтівни́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бунтівницький — -а, -е. Прикм. до бунтівник. || Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бунтівницький — БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунтівни́к. Я .. без боязні вкладав у шершаві, вузлуваті, небезпечні бунтівницькі руки шматочки святого хліба (Ю. Мушкетик); // Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Він [новий кандидат] представлявся виборцям. Словник української мови у 20 томах
  4. бунтівницький — БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунтівни́к; // Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Він [новий кандидат] представлявся виборцям. Промовляв.. Правдиві бунтівницькі речі про нужду, та біду, та насильства (Фр. Словник української мови в 11 томах