бунтівницький
БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до бунтівни́к.
Я .. без боязні вкладав у шершаві, вузлуваті, небезпечні бунтівницькі руки шматочки святого хліба (Ю. Мушкетик);
// Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством.
Він [новий кандидат] представлявся виборцям. Промовляв .. Правдиві бунтівницькі речі про нужду, та біду, та насильства (І. Франко);
Та вдарив бунтівницький клич У хмари кам'яні... (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бунтівницький — бунтівни́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- бунтівницький — -а, -е. Прикм. до бунтівник. || Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бунтівницький — БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови
- бунтівницький — БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунтівни́к; // Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Він [новий кандидат] представлявся виборцям. Промовляв.. Правдиві бунтівницькі речі про нужду, та біду, та насильства (Фр. Словник української мови в 11 томах