1. Словник української мови в 11 томах

бунтівницький

БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунтівни́к;

// Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством.

Він [новий кандидат] представлявся виборцям. Промовляв.. Правдиві бунтівницькі речі про нужду, та біду, та насильства (Фр., III, 1950, 245);

Та вдарив бунтівницький клич У хмари кам’яні, Сказав минулому Ілліч Своє і наше: ні! (Рильський, І, 1956, 113).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бунтівницький — бунтівни́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бунтівницький — -а, -е. Прикм. до бунтівник. || Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бунтівницький — БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунтівни́к. Я .. без боязні вкладав у шершаві, вузлуваті, небезпечні бунтівницькі руки шматочки святого хліба (Ю. Мушкетик); // Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Він [новий кандидат] представлявся виборцям. Словник української мови у 20 томах
  4. бунтівницький — БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови