1. Орфографічний словник української мови

бунтівницький

бунтівни́цький

прикметник

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бунтівницький — -а, -е. Прикм. до бунтівник. || Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. бунтівницький — БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунтівни́к. Я .. без боязні вкладав у шершаві, вузлуваті, небезпечні бунтівницькі руки шматочки святого хліба (Ю. Мушкетик); // Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Він [новий кандидат] представлявся виборцям. Словник української мови у 20 томах
  3. бунтівницький — БУНТІВНИ́Й (який має причетність до соціальних заворушень, перейнятий бунтарством; схильний до бунту), ЗАКОЛО́ТНИЙ рідше; БУНТІВЛИ́ВИЙ (схильний до бунту); БУНТА́РСЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, БУНТІВНИ́ЧИЙ, КРАМО́ЛЬНИЙ заст. Словник синонімів української мови
  4. бунтівницький — БУНТІВНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до бунтівни́к; // Власт. бунтівникові; пройнятий бунтарством. Він [новий кандидат] представлявся виборцям. Промовляв.. Правдиві бунтівницькі речі про нужду, та біду, та насильства (Фр. Словник української мови в 11 томах