бійка
БІ́ЙКА (взаємне завдання ударів, побоїв), БАТА́ЛІЯ жарт., ірон., БІЙ розм. рідше, ПОБО́ЇЩЕ підсил. розм. Родина Гамаліїв з діда-прадіда перебойці. Образи не пробачать, з двох слів у бійку лізуть, є щось дике і свавільне у їх характері (Григорій Тютюнник); Великдень був Данилкові за напасть, бо стільки баталій, скільки одбував він цього великого весняного свята, хватило б іншому хлопцеві на цілий рік (Ю. Яновський); Він бігав, як роздратований півень, що б'є себе крильми і витяга шию перед завзятим боєм (М. Коцюбинський); Не стільки жив бурсак наукою, скільки побоїщами з своїми однокласниками (М. Стельмах). — Пор. 1. боротьба́.
БОРОТЬБА́ (сутичка, у якій кожний з учасників намагається подужати супротивника), БОРІ́ННЯ рідко; БОРЮКА́ННЯ розм., БОРУ́ШКАННЯ діал. (звичайно про несерйозну, пустотливу боротьбу). Недовга боротьба: хтось один упав і застогнав (Марко Вовчок); А вірний товариш давно вже вмовляє його піти погуляти: з луків тугих постріляти, на конях баских поганятись, в борінні поміряти силу, — нчого не чує закоханий хлопець (Дніпрова Чайка); Двоє малюків теж завелися, мов півники.. І вже штурханина, борюкання, доки котрийсь із старших таки розборонить їх добрими стусанами (О. Гончар). — Пор. 1. бі́йка.
ПОБО́Ї (удари, яких завдають кому-небудь), БИТТЯ́, БІ́ЙКА, БІЙ розм., ЛУ́ПКА розм., ХЛЬОСТ (ХЛЬОСТА) розм., ПРОЧУХА́Н розм., ПРОЧУХА́НКА розм., ПРИПА́РКА ірон., ЛУ́ПЕНЬ діал., ХЛЬО́РА діал., ХАЛАЗІ́Я діал. — Він свою першу жінку канчуком сік, — і вмерла, бідна, від його побоїв (І. Франко); Софії хотілося розчинити вікно, припинити це жорстоке биття, але сусіда вже й сам випустив з рук козу (А. Шиян); — Невже це мій син? ..І оце він у вас — без грозьби та бійки — підлогу миє? (О. Гончар); Бою більше не буде, а під арешт саджатимуть (Словник Б. Грінченка); — Нехай уже буде вам ся потіха за ту лупку, що ви через мене дістали (переклад М. Лукаша); Іноді.. йому перепадало від панських гавкунів у вигляді реквізиції рибальських снастей і хльосту канчуками (С. Добровольський); — Ніжиться, мажеться, аж слина йому котиться.. Так би, здається, взяв його та й такої хльости йому задав!.. (В. Винниченко); (2-а дівчина:) Ходім до матері, а то ще дадуть прочухана! (М. Старицький); — Хочесь вам Різо́к та буків скоштувати?.. Таку прочуханку задам, Що й внуки будуть пам'ятати! (І. Франко); Кирило Тур видержав усі чотири киї, не покривившись.. — Добре, — каже, — парять у нас у січовій лазні.. Після такої припарки не заболять уже ні плечі, ні поясниця (П. Куліш); Штефан врятував Юрка від лупня і сорому (П. Козланюк); Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І. Котляревський); Розходжує (чоловік) з музикою по ярмарках, а чортяка тим часом готує йому добру халазію (О. Стороженко).
Значення в інших словниках
- бійка — бі́йка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бі́йки Орфографічний словник української мови
- бійка — (побутова) жм. наминачка, прочухан, чубанина, чублення, халазія, р. бій; (беззахисного) БИТТЯ; Р. бій. Словник синонімів Караванського
- бійка — [б’ійка] -йкие, д. і м. -йц'і, мн. б'ійкие/б'ійки, б'ійок дв'і б'ійкие Орфоепічний словник української мови
- бійка — -и, ж. 1》 Взаємне завдавання ударів, побоїв. 2》 Биття, побої. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бійка — БІ́ЙКА, и, ж. 1. Взаємне завдавання ударів, побоїв. – Лайка – не бійка: в боку не болить (Сл. Гр.); – Лаєшся з жінкою, часом до бійки доходить (М. Коцюбинський); Часом то в одному, то в іншому місці зчиняється бійка (О. Гончар). 2. Биття, побої. Словник української мови у 20 томах
- бійка — Пустився в бійку — чуба не жалій. Якщо почав боротися за правду, то вже борись за неї до кінця. Приповідки або українсько-народня філософія
- бійка — син. коцалка, махач, мочилово. Словник жарґонної лексики української мови
- бійка — Баталія (ірон.), бешкет, биття, бійня, борщкнява, буча, двобій, дебош, дешпет, довбанище, драча, драчка, дряпанина, заваруха, заварушка, кавардак, колошмарня, кудля, мордобій, навкулаччина, наминачка, передрачка, побоїсько, побоїще, поволочка... Словник синонімів Вусика
- бійка — розма́хувати кулака́ми (пі́сля бі́йки). Доводити, говорити, відстоювати і т. ін. що-небудь, коли вже пізно. (Ольга:) Тепер треба подумати про те, щоб підправити господарство, а розмахувати кулаками після бійки — чи варто? (І. Фразеологічний словник української мови
- бійка — Бі́йка, -ки, -ці; бі́йки, бі́йок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бійка — БІ́ЙКА, и, ж. 1. Взаємне завдавання ударів, побоїв. — Лайка-небійка: в боку не болить (Сл. Гр.); — Лаєшся з жінкою, часом до бійки доходить (Коцюб., І, 1955, 451); Часом то в одному, то в іншому місці зчиняється бійка (Гончар, Таврія.., 1957, 39). Словник української мови в 11 томах
- бійка — Бійка, -ки ж. Драка. Лайка — не бігша: в боку не болить. посл. Словник української мови Грінченка