вага

АВТОРИТЕ́Т (визнана за ким-небудь перевага в судженнях про що-небудь, в знаннях, у вирішенні чого-небудь), АВТОРИТЕ́ТНІСТЬ, ВАГА́, ПРЕСТИ́Ж, ВПЛИВ. Марусяк не мав уже жадного авторитету. При нім критиковано і його самого (Г. Хоткевич); Вона (потреба панувати) передавалася спадщиною від батька до сина.. Почування власної вищості, авторитетності теж сталося спадщиною (Б. Грінченко); У клубі Юрко швидко відчув під собою деякий грунт, набирав громадської ваги (С. Чорнобривець); За визначенням соціологів, престиж нині — одна з цінностей людини, різновид моральних стимулів (з газети); — Головне в житті — це вміти поставити кожне явище на своє місце, бо як і між людьми, серед явищ трапляються психуваті, задирикуваті нахаби, що претендують на великий вплив, не маючи на те жодного права (В. Підмогильний).

ВАГА́ (сила, з якою певне тіло тисне на підпору внаслідок земного тяжіння), ВАГОВИ́ТІСТЬ, ТЯ́ЖКІСТЬ рідше; ТЯГА́Р, ВАГОТА́ рідше (велика). Стара лагідно дивилась на обтяженого вагою ослика (Б. Антоненко-Давидович); Добирають однакові пасма (волокна) за довжиною, кольором, міцністю,.. ваговитістю тощо (з газети); Ступає віл під тягарем ярма (М. Зеров); В лісах заскрипіли конари під ваготою снігу (І. Франко).

ВАГА́ (прилад для зважування), ВА́ГИ, ВАГІВНИ́ЦЯ, ВАЖНИ́ЦЯ заст.; ТЕРЕЗИ́ (перев. важільні ваги). Виробництво ваг іде (С. Воскрекасенко); Електронні ваги; Він стояв біля вагівниці (А. Шиян); Батько мене важив на десятичній важниці (О. Слісаренко); Усякому своє: козакам — шабля, вам — безмін та терези (П. Куліш); Лейзор важив на терезах сало (І. Нечуй-Левицький). — Пор. бе́змін.

ВАГА́ННЯ (неспроможність відразу вирішити щось), НЕРІШУ́ЧІСТЬ, ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ, ВАГА́ заст. І підем ми в Подніпров'я Без вагання і без ваги (І. Франко); Олекса ще стоїть у нерішучості, дивиться на кладку, яка все ще розхитується над водою (Ю. Мушкетик); Діалект чи самостійна мова? Найпустіше в світі се питання, Міліонам треба сього слова, І гріхом усяке тут хитання (І. Франко); Відкинувши всі сумніви й вагання,.. Олег відважно рушив у хвилі океану (І. Ле).

ВАНТА́Ж (речі, товари, які перевозять чи переносять або призначені для перевезення чи перенесення), ВАГА́, НАВАНТА́ЖЕННЯ рідше, ТЯГА́Р, ГРУЗ розм. рідко, ЛАДУ́НОК діал., НАБІ́Р діал.; НО́ША (річ, яку хтось несе). Через поле, через ліс Паровоз вантаж повіз (Г. Бойко); І, несучи вагу ту страшную, Буду пісню веселу співать (Леся Українка); Автомобілісти нашого міста.. збільшують навантаження на кожну автомашину (з газети); Потім стане, скине тягар з плечей, обітре піт (Г. Хоткевич); Принесений з собою груз гранат начальнику тоді здавав солдат (М. Бажан); Коні наскакували на вози, брикали, спихали копитами з возів усяку вантагу (І. Нечуй-Левицький); Нова фабрика йшла дуже добре, і перший ладунок церезину найдальше за тиждень буде готовий (І. Франко); Через деякі пороги переїздили улицькі керманичі з усім набором (Ю. Опільський); Вони мовчки висаджували вантаж на плечі один одному і, горблячись під важкою ношею, рушали далі (О. Гончар). — Пор. бага́ж.

ЗНА́ЧЕННЯ (громадська, політична, історична і т. ін. суть кого-, чого-небудь), ВАЖЛИ́ВІСТЬ, ВАГА́, РОЛЬ, ВА́ЖНІСТЬ розм., ЗНАЧІ́ННЯ діал. Значення берестяних грамот збільшуватиметься (з журналу); Вони розуміли важливість обстановки й намагалися не пропустити й слова (Ю. Яновський); Нові досліди величезної ваги стояли перед ним (О. Донченко); По дорозі він не бачив нічого, .. роздумував про важність своєї місії (І. Франко); (Василь:) Дуже велике пошанування робите ви мені, називаючи мене батьком нової літературної школи. Шановні добродійки й добродії! Ви прибільшуєте моє значіння (В. Самійленко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вага — (прилад для важення) ваги, вагівниця, (з коромислом) терези; (те, що важить) вантаж, тягар. Словник синонімів Полюги
  2. вага — вага́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. вага — Вага́. Вага, терези. ● Класти вагу (на щось), покладати вагу (на щось) — зважати на щось, надавати увагу чомусь. Не знаю, як ви думаєте про ту опінію; я кладу на ню мало ваги (Маковей, Листи, 546-547)... Українська літературна мова на Буковині
  4. вага — (чого) важкість, вагота; (для пліч) тягар, вантаж; П. значення, вагомість, авторитетність, важливість, ваговитість, У ФР. вплив; (для зважування) ВАГИ. Словник синонімів Караванського
  5. вага — [вага] -ги, д. і м. ваз'і, мн. вагие, ваг дв'і ваги Орфоепічний словник української мови
  6. вага — -и, ж., тільки одн. 1》 фіз. Сила, з якою тіло притягується до центра Землі на даній географічній широті. У побуті вагою називають масу тіла, речовини та ін. Вага брутто — вага товару разом із внутрішньою та зовнішньою упаковкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вага — ВАГА́¹, и́, ж., тільки одн. 1. Важкість (у 1 знач.) кого-, чого-небудь, яка звичайно визначається зважуванням. Тоненькі гіллячки слив гнулися під вагою темно-синіх сливок (І. Словник української мови у 20 томах
  8. вага — (-и) ж.; комп. Розмір файла (в метрах). Авік вагою сімсот метрів. Синишин, 24. Словник жарґонної лексики української мови
  9. вага — I вантаж, грузило, ноша, тягар II див. ваги Словник синонімів Вусика
  10. вага — I прилад для вимірювання маси тіл; розрізняють ваги: важільні (напр., шалькові, циферблатні), пружинні. електричні, електронні; для зважування великих мас використовують в., одне плече якої в 10 раз більше від ін. Універсальний словник-енциклопедія
  11. вага — аж вага́ з груде́й спа́ла. Стало легше, спокійніше і т. ін. Серце моє, я так втішився, коли дістав від тебе листа, аж легше дихати мені, аж вага з грудей спала (М. Коцюбинський). на вагу́ зо́лота. Фразеологічний словник української мови
  12. вага — Вага́, -ги́, -зі́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. вага — ВАГА́, и́, ж., тільки одн. 1. Важкість (у 1 знач.) предмета, що звичайно визначається зважуванням. Тоненькі гіллячки слив гнулися під вагою темно-синіх сливок (Фр. Словник української мови в 11 томах
  14. вага — Вага, -ги ж. 1) Вѣсъ. На хуру вагою кладуть. Г. Барв. 324. Ой десь мій брат у Криму продає сіль на вагу. Рудч. Чп. вагою дати. Отпустить на вѣсъ. важкою вагою. Съ великимъ трудомъ. 2) Тяжесть, бремя, грузъ. Хури йшли з вагою. Словник української мови Грінченка