вага

ВАГА́, и́, ж., тільки одн.

1. Важкість (у 1 знач.) предмета, що звичайно визначається зважуванням.

Тоненькі гіллячки слив гнулися під вагою темно-синіх сливок (Фр., IV, 1950, 201);

За витоптані буряки Митько приніс бабі Христі щуку вагою в п’ять кілограмів (Донч., VI, 1957, 146);

Поринаючи в ці думки, Мар’ян навіть відчув вагу коси у руках (Стельмах, Хліб.., 1959, 183).

∆ Важка́ вага́ див. важки́й;

Жива́ вага́ див. живи́й;

Забі́йна вага́ див. забі́йний;

Легка́ вага́ див. легки́й;

Молекуля́рна вага́ див. молекуля́рний;

Пито́ма вага́ див. пито́мий;

Сере́дня вага́ див. сере́дній;

Чи́ста вага́ див. чи́стий.

◊ На вагу́ зо́лота — дуже дорого, високо цінується.

— Це у вас [у Середній Азії] вода на вагу золота, а в нас цього добра вистачає (Збан., Між.. людьми, 1955, 4);

Та кожен інженер тут на вагу золота (Ле, Міжгір’я, 1953, 38).

2. перен. Значення, вплив.

[Кобзар:] І слово — не полова, і воно велику вагу має (Мирний, V, 1955, 87);

Нові завдання тривожили його допитливий мозок, нові досліди величезної ваги стояли перед ним (Донч., І, 1956, 369);

У клубі Юрко швидко відчув під собою деякий грунт, набирав громадської ваги і починав обростати пір’ям (Чорн., Визвол. земля, 1959, 215).

3. Важкий предмет (предмети), тягар, вантаж і т. ін.

А так як на одному коні далеко не заїдеш і багато ваги не завезеш, то вони спрягались кіньми (Н.-Лев., II, 1956, 366);

Три тіні зігнулися під якоюсь вагою — щось несуть на плечах (Мирний, II, 1954, 20);

Зеленим пушком кучерявилась дрібненька і напрочуд тонка травиця, для якої і краплина роси була вагою (Стельмах, II, 1962, 144);

*Образно. На серце моє, на голову, на всеньке тіло вагою налягло лихо (Коцюб., І, 1955, 144).

◊ Бу́ти (ста́ти) у вазі́ — бути (стати) вагітною.

На третій годочок я стала у вазі (Барв., Опов.., 1902, 97).

4. Система мір, застосовувана при зважуванні.

Десяткова вага.

5. Прилад для зважування.

Земля загула від гаю, і щось важке наближається до пасіки — таке важке, що й не зважити на вазі! (Вовчок, І, 1955, 383);

Керівництво колгоспу привезло вагу в поле, щоб виміряти й визначити загальні показники зібраного врожаю (Смолич, III, 1959, 449).

6. фіз. Сила, з якою нерухоме відносно Землі тіло діє на підпору внаслідок тяжіння. Центр ваги́ див. центр.

7. звете. Те саме, що вага́ння 1, 2.

Ревуть, лютують вороги. Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Шевч., І, 1951, 201);

[Доля:] Ти стоптав дивоцвіти без ваги попід ноги (Л. Укр., III, 1952, 267).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me