вазоник

ВАЗО́Н (посудина з землею для квітів; квіти разом із цією посудиною), ГОРЩО́К, ГО́РЩИК, ВАЗО́НОК, ВАЗО́НИК зах., ЗІЛЬНИ́К діал. На мармурових стовпчиках стояли серед газону вазони з старими кучерявими столітниками (І. Нечуй-Левицький); На вікні стояв майже засохлий уже вазон гортензії (Л. Смілянський); Росли (цитрусові) у великих горшках, закопаних у землю (О. Донченко); В кутку.. стояло кілька горщиків з якимись рослинами (Ю. Смолич); На маленькому чепурному столику — квітка у вазонку (Ірина Вільде); Під пахами несуть (жінки) напівзів'ялі вазоники (В. Стефаник); Кролевецькі рушники на стінах, зільники на вікнах (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вазоник — вазо́ник іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. вазоник — ВАЗО́НИК, а, ВАЗО́НОК, нка, ч., діал. Вазон. Ліжко, софа, оббита червоним плюшем, стіл з цвітучими хризантемами у вазонику (І. Франко); Довкола басейну в плетених із лози вазонках зеленіли пальми, фікуси, карячилися вусаті рододендрони (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. вазоник — ВАЗО́НИК, а, ч., зах. Зменш. до вазо́н. Ліжко, софа, оббита червоним плюшем, стіл з цвітучими хризантемами у вазонику (Фр., IV, 1950, 444); Під пахами несуть [жінки] напівзів’ялі вазоники (Стеф., І, 1949, 145). Словник української мови в 11 томах