вантажник

ВАНТА́ЖНИК (робітник, що займається вантаженням), НАВАНТА́ЖУВАЧ, НАВАНТА́ЖНИК, НАВА́ЛЬНИК (шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою); ДО́КЕР (портовий вантажник). Двері розчиняються і двоє вантажників вносять великий ящик (І. Кочерга); Володіє (механізатор) професіями кранівника, водія, навантажувача (з журналу); Чорне золото із лави Полилося як вода. І навальники сказали: — Добрі нині наші справи (С. Воскрекасенко); Треба мати хист докера, щоб понести на собі такий тягар (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вантажник — ванта́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вантажник — г. ладівник, (в порту) докер. Словник синонімів Караванського
  3. вантажник — -а, ч. 1》 Робітник, що виконує вантажно-розвантажувальні роботи. 2》 Спеціальний пристрій на машині для вантаження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вантажник — ВАНТА́ЖНИК, а, ч. 1. Робітник, який виконує вантажно-розвантажувальні роботи. Пароплави почали розвантажувати. Довгими сходами пішли півголі вантажники з лантухами, паками, садовиною (В. Словник української мови у 20 томах
  5. вантажник — Ванта́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вантажник — ВАНТА́ЖНИК, а, ч.1. Робітник, що виконує вантажно-розвантажувальні роботи. За кілька хвилин вантажники навантажили машину (Сміл., Сашко, 1957, 128); Формувалися нові поїзди, вантажники працювали біля товарних вагонів, біля складів (Донч., І, 1956, 385). Словник української мови в 11 томах