1. Словник української мови у 20 томах

вантажник

ВАНТА́ЖНИК, а, ч.

1. Робітник, який виконує вантажно-розвантажувальні роботи.

Пароплави почали розвантажувати. Довгими сходами пішли півголі вантажники з лантухами, паками, садовиною (В. Підмогильний);

Формувалися нові поїзди, вантажники працювали біля товарних вагонів, біля складів (О. Донченко);

За кілька хвилин вантажники навантажили машину (Л. Смілянський).

2. Пристрій на машині для вантаження.

З вантажника [вугільного комбайна] на конвеєр нестримним широким струмком полилось вугілля (В. Козаченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вантажник — ванта́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вантажник — г. ладівник, (в порту) докер. Словник синонімів Караванського
  3. вантажник — -а, ч. 1》 Робітник, що виконує вантажно-розвантажувальні роботи. 2》 Спеціальний пристрій на машині для вантаження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вантажник — ВАНТА́ЖНИК (робітник, що займається вантаженням), НАВАНТА́ЖУВАЧ, НАВАНТА́ЖНИК, НАВА́ЛЬНИК (шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою); ДО́КЕР (портовий вантажник). Двері розчиняються і двоє вантажників вносять великий ящик (І. Словник синонімів української мови
  5. вантажник — Ванта́жник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вантажник — ВАНТА́ЖНИК, а, ч.1. Робітник, що виконує вантажно-розвантажувальні роботи. За кілька хвилин вантажники навантажили машину (Сміл., Сашко, 1957, 128); Формувалися нові поїзди, вантажники працювали біля товарних вагонів, біля складів (Донч., І, 1956, 385). Словник української мови в 11 томах