вдавлювати
ВТИ́СНУТИ (УТИ́СНУТИ) (натискуючи, надавлюючи, заглибити в щось), ВДАВИ́ТИ (УДАВИ́ТИ), ВТОПТА́ТИ (УТОПТА́ТИ), ВЧАВИ́ТИ (УЧАВИ́ТИ) розм.; ВТОВКМА́ЧИТИ (УТОВКМА́ЧИТИ) розм., ВТОКМА́ЧИТИ (УТОКМА́ЧИТИ) розм. (із силою, поштовхами). — Недок.: втиска́ти (утиска́ти), вти́скувати (ути́скувати), вда́влювати (уда́влювати), вто́птувати (уто́птувати), вча́влювати (уча́влювати), втовкма́чувати (утовкма́чувати), втокма́чувати (утокма́чувати). І втиснули свій перший слід колеса В іще вологі та грузькі луги (М. Бажан); При садінні під плуг вдавлюють по дві картоплини в укіс борозни (з журналу); Ламав, збивав (кінь) залізним путом ніжні стебла і втоптував у землю крихкі пелюстки квіток (В. Козаченко); Вчавлювати недопалок чоботом у сніг; Втовкмачити кусень хліба у сметану.
Значення в інших словниках
- вдавлювати — вда́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вдавлювати — (удавлювати), -юю, -юєш, недок., вдавити (удавити), вдавлю, вдавиш; мн. вдавлять; док., перех. Втискувати що-небудь у щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вдавлювати — ВДА́ВЛЮВАТИ (УДА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВДАВИ́ТИ (УДАВИ́ТИ), вдавлю́, вда́виш; мн. вда́влять; док., кого, що у що. Втискувати кого-, що-небудь у щось м'яке, пухке і т. ін. Ми пускали по руках солянку.. Словник української мови у 20 томах
- вдавлювати — ВДА́ВЛЮВАТИ (УДА́ВЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВДАВИ́ТИ (УДАВИ́ТИ), вдавлю́, вда́виш; мн. вда́влять; док., перех. Втискувати що-небудь у щось. При садінні під плуг вдавлюють по дві картоплини в укіс борозни (Орг. і технол. тракт робіт, 1956, 208); // Натискуючи, робити заглибину в чому-небудь. Словник української мови в 11 томах