верхогір'я

ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. (гори); ПІК (гострий верх гори); ВЕРХОВІ́ТТЯ (верхні гілки дерева); ХРЕБЕ́Т (хвилі, валу тощо); ВЕРХОГІ́Р'Я збірн. поет. (верхні частини гір). Над цвинтарем ніби висіла Андріївська гора з гострим верхом (І. Нечуй-Левицький); Вітер гойдав верхівки осокорів (Є. Гуцало); Грає по вершках дерев сонячне проміння (О. Кобилянська); Гори.. складаються з трьох частин: підошви, схилу й вершечка (О. Вишня); За гребенем перевалу показалася ріка Тиса (І. Волошин); Синіла вершина гори Кичери (С. Чорнобривець); Дивно хиталися і ставали раптом нерухомо верхів'я ялин та сосен (Ю. Яновський); Стогнали сосни й шуміли їхні розбурхані верховини (О. Донченко); Яка то була втіха вибратися на самісіньку маківку пагорба (М. Стельмах); Темні хмари засіли на сніжних чолах гір (І. Франко); На шпилі гори він.. став оглядати дуже мальовничий краєвид (А. Кримський); Забирався (Іван) все вище й вище, аж на самісіньке полисіле тім'я гори (П. Колесник); От якби.. поліз просто вгору та видряпався на грунь, то, може, й побачив би її, луку Черемоша (Г. Хоткевич); З піка Тручас у долину наринав теплими хвилями вітер (Н. Рибак); Темніли верховіття верб там далеко над греблею (Леся Українка); Ми підіймались на хребті хвилі (М. Коцюбинський); Шатра, що розкинулись по верхогір'ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).