верхогір'я
ВЕРХОГІ́Р'Я, я, с., збірн., поет.
Верхні частини, верхів'я гір.
Коли на крилах хмари злотні На землю вечір принесуть, Вони летять на верхогір'я І там солодкий спокій п'ють (О. Олесь);
Йде гроза з-за верхогір'я... Справді, тільки примічай: Чорних птиць імлисте пір'я Затемнило небокрай (М. Рильський);
Шатра, що розкинулись по верхогір'ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- верхогір'я — верхогі́р'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- верхогір'я — -я, с., збірн., поет. Верхні частини гір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- верхогір'я — див. вершина Словник синонімів Вусика
- верхогір'я — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови