вибовтувати
ВИЛИВА́ТИ (видаляти рідину з посуду, заглибини, приміщення тощо), ВІДЛИВА́ТИ, ВИХЛЮ́ПУВАТИ (хлюпаючи); ВИБО́ВТУВАТИ (бовтаючи); ВИПЛІ́СКУВАТИ (різкими рухами); ВИЧЕ́РПУВАТИ (черпаючи чим-небудь); ВИБИРА́ТИ (за кілька або багато прийомів); ВИСИПА́ТИ (про страву — з однієї посудини в іншу). — Док.: ви́лити, ви́лляти, відли́ти, ви́хлюпати, ви́бовтати, ви́плеснути, ви́плескати, ви́черпати, ви́брати, ви́сипати. Маруся вхопила Соломіїне відро і вилила воду в криницю (І. Нечуй-Левицький); В мокрому трюмі конопатять, відливають воду (О. Довженко); Вони вихлюпували коряками воду з човнів (С. Добровольський); Франчуків підносить чарку до уст, половину випиває, а половину випліскує Василеві на кожух (Г. Хоткевич); Вичерпують касками воду (з окопів) солдати (І. Нехода); Вибрав (Федя) бляшанкою воду (з човна) (М. Трублаїні); Висипати з тарілки борщ.
Значення в інших словниках
- вибовтувати — вибо́втувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- вибовтувати — -ую, -уєш, недок., вибовтати, -аю, -аєш, док., перех. Бовтаючи, частинами виливати якусь рідину; вихлюпувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибовтувати — ВИБО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БОВТАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Бовтаючи, частинами виливати якусь рідину; вихлюпувати. Несильний ривок вудлищем заставляє приманку булькати й вибовтувати фонтани води вперед (із журн.). 2. розм., рідко. Словник української мови у 20 томах
- вибовтувати — ВИБО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БОВТАТИ, аю, аєш, док., перех. Бовтаючи, частинами виливати якусь рідину; вихлюпувати. Словник української мови в 11 томах
- вибовтувати — Вибо́втувати, -тую, -єш сов. в. ви́бовтати, -таю, -єш, гл. Выплескивать, выплескать, разболтать, расплескать. Словник української мови Грінченка