1. Словник синонімів української мови

вибувати

ВИБУВА́ТИ (звільнятись із посади, іти з установи, вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати), ЗАЛИША́ТИ, ПОКИДА́ТИ, ВИХО́ДИТИ, ВИЇЖДЖА́ТИ, ВИЇЗДИ́ТИ. — Док.: ви́бути, зали́ши́ти, поки́нути, ви́йти, ви́їхати. Вася підтримував листування з багатьма бійцями і офіцерами, які вибували з роти до госпіталів (О. Гончар); 8 березня 1858 року Шевченко залишив Нижній Новгород (з наукової літератури); Мені було тяжко покидати нашу школу (Л. Смілянський); Через деякий час вона вийшла з трупи (з журналу); Виїхати з країни.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибувати — (перестати перебувати де-небудь) покидати, залишати, (за допомогою засобів переміщення) виходити, виїжджати. Словник синонімів Полюги
  2. вибувати — вибува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. вибувати — -аю, -аєш, недок., вибути, -уду, -удеш; мин. ч. вибув, -була, -було; мн. вибули; док. 1》 неперех. Виходити з числа наявних, залишати місце роботи, перебування, проживання і т. ін. Вибувати з ладу. 2》 перех. і неперех. Жити, перебувати, працювати де-небудь певний час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вибувати — Виїжджати, виїхати, повиїжджати, виходити, вийти, повиходити, відходити, відійти, повідходити, відсахуватися, відсахнутися, повідсахуватися., залишати, залишити, позалишати, полишати, полишити, покидати, покинути Словник чужослів Павло Штепа
  5. вибувати — ВИБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БУТИ, уду, удеш; мин. ч. ви́був, була, ло; мн. ви́були; док. 1. Залишати місце роботи, перебування, проживання і т. ін. Вася підтримував листування з багатьма бійцями й офіцерами, які вибували з роти до госпіталів (О. Словник української мови у 20 томах
  6. вибувати — ВИБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́БУТИ, уду, удеш; мин. ч. ви́був, була, ло; мн. ви́були; док. 1. неперех. Виходити з числа наявних, залишати місце роботи, перебування, проживання і т. ін. Словник української мови в 11 томах
  7. вибувати — Вибува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. вибути, -буду, -деш, гл. Пробивать, пробыть, прожить опредѣленное время. В його ніхто не вибуде. Не то добрий, що в доброго год вибуде, але то добрий, що в злого. Ном. № 10361. Словник української мови Грінченка