1. Словник синонімів української мови

вивершувати

ЗАКІ́НЧИ́ТИ (довести що-небудь до кінця, до завершення), КІНЧИ́ТИ, СКІНЧИ́ТИ, ПОКІНЧИ́ТИ, ДОКІНЧИ́ТИ, ЗАВЕРШИ́ТИ, ДОВЕРШИ́ТИ, ВИ́ВЕРШИТИ, ПОВЕРШИ́ТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., УКІНЧИ́ТИ діал.; ВИ́КІНЧИТИ (обробивши, відшліфувавши). — Недок.: закі́нчувати, кінча́ти, скінча́ти, докі́нчувати, заве́ршувати, дове́ршувати, виве́ршувати, викі́нчувати. Він саме закінчив свої астрономічні спостереження, коли знов знявся свіжий вітер (З. Тулуб); Сими днями кінчаю друге оповідання (М. Коцюбинський); Я власне сими днями скінчила одну свою повість (Леся Українка); Пан справник, покінчивши своє діло з головою, вийшов сідати на повозку (Г. Квітка-Основ'яненко); На ранок Хмельницький докінчив розгром. Рештки шляхти відкотилися до Львова (Я. Качура); "Яструбок" (літак) мертво падав, завершивши героїчним подвигом свій переможний повітряний бій (Ю. Яновський); Щорс, незважаючи на стомленість дивізії, зразу ж рушив на Київ, щоб не дати грабіжникам довершити свою ганебну справу (О. Довженко); "Двадцятирічка" (колгосп).. вирішила вивершити хлібопоставки в серпні (Остап Вишня); — Коли сам, каже, не повершу, то синові передам (Т. Шевченко); Цієї зими пізно порішили з молотьбою (Л. Смілянський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивершувати — виве́ршувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вивершувати — Вершити, завершувати, закінчувати; (мірку) наповнювати. Словник синонімів Караванського
  3. вивершувати — -ую, -уєш, недок., вивершити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Робити верх на будівлі, скирті і т. ін. 2》 Наповнювати що-небудь вище країв, із верхом. 3》 Закінчувати що-небудь будувати, створювати; закінчувати якусь роботу, дію і т. ін. || Бути закінченням чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вивершувати — ВИВЕ́РШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВЕРШИТИ, шу, шиш, док., що. 1. Робити верх на будівлі, стогу, скирті і т. ін. Скирта. Її вершить Дубовик. Він вивершує її так, що скирта напевне затече (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. вивершувати — див. закінчувати Словник синонімів Вусика
  6. вивершувати — Виве́ршувати, -шую, -шуєш; ви́вершити, -ршу, -ршиш, -шать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. вивершувати — ВИВЕ́РШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВЕРШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Робити верх на будівлі, стогу, скирті і т. ін. Скирта. Її вершить Дубовик. Він вивершує її так, що скирта напевне затече (Епік, Тв., 1958, 593); Як козак дівка!... Словник української мови в 11 томах
  8. вивершувати — Вивершувати, -шую, -єш сов. в. вивершити, -шу, -шиш, гл. 1) Дѣлать, слѣлать верхъ. Вивершити стіг. 2) Насыпать, насыпать выше краевъ. 3) Завершать, завершить, исполнить. Словник української мови Грінченка