1. Словник синонімів української мови

вивірити

ПЕРЕВІРЯ́ТИ (з'ясовувати правильність, точність, придатність і т. ін. чогось; розпитувати кого-небудь з метою з'ясування певних якостей, знань тощо), ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ) рідше; ВИВІРЯ́ТИ (ретельно з метою встановлення точності, наявності, відповідності); ЗВІРЯ́ТИ (зіставляючи між собою, з чимсь). — Док.: переві́рити, пові́рити, ви́вірити, зві́рити. Сам гетьман перевіряв іржаві, але міцні ґрати на віконних отворах (І. Ле); Екзамен робив сам митрополит, повіряючи екзамен по всіх науках разом (І. Нечуй-Левицький); — Пальто підстелю під себе, а плащем накриюся зверху. Я його дуже добре вивірив: він справді не пропускає води (І. Сенченко); Секретар дивився в папери перед собою, очевидно, звіряв розповідь Стахурського з автобіографією самої Марії (Ю. Смолич). — Пор. екзаменува́ти, 1. обсте́жувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивірити — ви́вірити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вивірити — див. вивіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вивірити — ВИ́ВІРИТИ див. вивіря́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вивірити — виві́дувати (вивіря́ти) / ви́відати (ви́вірити) ума́ у кого, заст. Намагатися дізнатися про чиї-небудь справжні думки, наміри, випитуючи про них. Чи ти, мила, справді умираєш? Чи ти в мене ума вивідаєш? (П. Фразеологічний словник української мови
  5. вивірити — Ви́вірити, див. вивіря́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вивірити — ВИ́ВІРИТИ див. вивіря́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. вивірити — Ви́вірити см. вивіряти. Словник української мови Грінченка