1. Фразеологічний словник української мови

вивірити

виві́дувати (вивіря́ти) / ви́відати (ви́вірити) ума́ у кого, заст. Намагатися дізнатися про чиї-небудь справжні думки, наміри, випитуючи про них. Чи ти, мила, справді умираєш? Чи ти в мене ума вивідаєш? (П. Чубинський); — Не плач, не плач, та Килинко, Ще я не вмираю, Це ж я з тебе, молодої, Ума вивіряю! (Нар. пісня); Про це удова знай мені торочить, щоб у мене вивідати ума: чи не виявила мені чого наймичка (Ганна Барвінок).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вивірити — ви́вірити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вивірити — див. вивіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вивірити — ВИ́ВІРИТИ див. вивіря́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. вивірити — ПЕРЕВІРЯ́ТИ (з'ясовувати правильність, точність, придатність і т. ін. чогось; розпитувати кого-небудь з метою з'ясування певних якостей, знань тощо), ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ) рідше; ВИВІРЯ́ТИ (ретельно з метою встановлення точності, наявності... Словник синонімів української мови
  5. вивірити — Ви́вірити, див. вивіря́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вивірити — ВИ́ВІРИТИ див. вивіря́ти. Словник української мови в 11 томах
  7. вивірити — Ви́вірити см. вивіряти. Словник української мови Грінченка