1. Словник синонімів української мови

вигулювати

ГУЛЯ́ТИ (ходити заради відпочинку, задоволення), ШПАЦИРУВА́ТИ зах., СПАЦЕРУВА́ТИ діал., ГАРДУВА́ТИ діал., ГУ́ЛІ дит., розм.; ПРОГУ́ЛЮВАТИСЯ, ПРОХО́ДЖУВАТИСЯ, ПРОХО́ДИТИСЯ, ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИСЯ розм. (туди й назад); РОЗГУ́ЛЮВАТИ, ВИГУ́ЛЮВАТИ розм. (протягом певного часу); ФЛАНІ́РУВАТИ заст. (без діла, без мети). В найбільший вітер я все ж можу гуляти за горою в затишному місці (М. Коцюбинський); Шпацирував (чоловік) за ним по тому ж приморському бульвару (І. Ле); Купаюся рано, а потім сиджу в парку або йду спацерувати (В. Стефаник); До лісу почвалав (Еней), Де ґардовав (ґардував) Евандр з попами (І. Котляревський); Не плач, дитинко, гулі підемо (Словник Б. Грінченка); Грає музика, чути сміх, прогулюються пари (Ю. Яновський); Я проходжувався алеєю від хати до дороги, любуючись чудовим дощем (О. Кобилянська); — Чи не підете проходитись трохи по садку? (І. Нечуй-Левицький); Він спостерігав по-святковому одягнених севастопольців, що походжали в товаристві моряків (В. Кучер); — А! Розгулюєте? — зустрів мене в фойє бадьорий.. дідусь (П. Тичина); Дівчата красні, як калина; вигулюють між саньми (К. Гордієнко); Дзенькаючи шпорами і тягнучи величезні палаші на коліщатках, фланірували браві кавалергарди (Ф. Бурлака).

II. ПУСТУВА́ТИ (про землю, поле і т. ін. — бути, залишатися необробленим), ГУЛЯ́ТИ, ВИГУ́ЛЮВАТИ. Вдома жилося нудно — господарство занепало, поле пустувало (Ю. Збанацький); — Нащо ж у вас земля гуляє.. зайвий рік? (П. Оровецький); — Там для нас десь вигулює ґрунт, — захмелілими очима подивився (Мар'ян) поверх панської землі (М. Стельмах).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вигулювати — вигу́лювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. вигулювати — -юю, -юєш, недок., вигуляти, -яю, -яєш, док., розм. 1》 Гуляти протягом певного часу. || Багато гуляти. 2》 тільки недок. Вільно, без обмежень ходити, бігати. 3》 перен. Бути незасіяною, пустувати (про землю). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вигулювати — ВИГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГУЛЯТИ, яю, яєш, док. 1. розм. Гуляти протягом певного часу. Мати суворо вимовляла дочці: ходить як п'яна, впору не з'їсть, не поспить, як поведе бригаду, коли вигулюватиме ночі? (К. Словник української мови у 20 томах
  4. вигулювати — ВИГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ГУЛЯТИ, яю, яєш, док., розм. 1. Гуляти протягом певного часу. Мавра суворо вичитувала дочці: ходить як п’яна, впору не з’їсть, не поспить, як поведе бригаду, коли вигулюватиме ночі? (Горд., Дівчина.. Словник української мови в 11 томах