1. Словник синонімів української мови

видзвонювати

ДЗВОНИ́ТИ (викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком тощо; видавати дзвін); БО́ВКАТИ розм., БЕ́ВКАТИ розм., БЕ́МКАТИ розм., БА́МКАТИ розм., БО́МКАТИ розм. рідше, БАЛА́МКАТИ діал. (перев. про великий дзвін); ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ТЕЛЕ́НЬКАТИ розм., ТЕ́НЬКАТИ розм. (перев. про дзвоник); КАЛАТА́ТИ, БИ́ТИ (перев. сигналізувати дзвоном про щось); ВИДЗВО́НЮВАТИ (старанно або раз у раз). — Док.: продзвони́ти, пробо́вкати, бо́вкнути, пробе́вкати, бе́вкнути, пробе́мкати, бе́мкнути, проба́мкати, ба́мкнути, пробо́мкати, бо́мкнути, пробала́мкати, дзеле́нькнути, теле́нькнути, те́нькнути, прокалата́ти, калатну́ти, проби́ти, уда́рити (вда́рити). Бовкає дзвін. Дзвонить старий попик (О. Довженко); За стіною в їдальні почав дзвонити годинник (А. Головко); Дзвін сумно бевкав на ґвалт (І. Нечуй-Левицький); Настобісіло їй літувати в степу, кухарювати, бемкати в рейку (М. Рудь); На дзвіниці бамкнув тривожно дзвін (Мирослав Ірчан); На дзвіниці.. монотонно баламкав одинокий дзвін (В. Гжицький); Дзвоник земської пошти, якою я їхав, дзеленькав монотонно (М. Коцюбинський); Дрібно теленькали дзвони найменші (О. Ільченко); На монастирській дзвіниці тенькали жалобні дзвони (І. Микитенко); Він, Василько, калатав у дзвони, коли вода прорвала греблю (О. Донченко); Дзвоник калатав собі на подвір'ї, скликаючи нас, але ми його не чули (М. Чабанівський); Бубни б'ють, і хитається в танку Індіанський убогий вігвам (А. Малишко); Видзвонювала гітара надривно й сумно (П. Кочура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видзвонювати — видзво́нювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. видзвонювати — -юю, -юєш, видзвоняти, -яю, -яєш, недок., видзвонити, -ню, -ниш, док. 1》 тільки недок., неперех.Дзвонити зі старанністю, завзято, весело або раз у раз, час від часу. 2》 перех. Дзвонячи, відтворювати яку-небудь мелодію, подавати сигнал і т. ін. 3》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. видзвонювати — ВИДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДЗВОНИТИ, ню, ниш, док. 1. тільки недок., кого, на чому, чим і без дод. Те саме, що дзвони́ти 1, 2. Видзвонюючи, пройшов перший трамвай (О. Донченко); Церковний сторож старанно видзвонював на дзвіниці (А. Словник української мови у 20 томах
  4. видзвонювати — див. дзвеніти; дзвонити Словник синонімів Вусика
  5. видзвонювати — дзвони́ти (видзво́нювати) в усі́ дзво́ни. Розповідати про що-небудь буквально всім; широко розголошувати щось. Іще й великий дзвін не бовкнув, а у вдовиному дворі... уво всі дзвони дзвонили. Ведуть Ігната під руки до розправи (П. Фразеологічний словник української мови
  6. видзвонювати — Видзво́нювати, -во́нюю, -нюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. видзвонювати — ВИДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДЗВОНИТИ, ню, ниш, док. 1. тільки недок., неперех. Дзвонити з старанністю, завзято, весело або раз у раз, час від часу. Словник української мови в 11 томах
  8. видзвонювати — Видзвонювати, -нюю, -єш сов. в. видзвонити, -ню, -ниш, гл. 1) Звонить, позванивать, позвонить, перезвонить. Наче хто у дзвіночки срібні видзвонює. МВ. (О. 1862. ІІІ. 43). 2) Выбивать, выбить. выколотить. Дзвонитимуть киями по плечах, поки й душу з тіла видзвонять. К. ЦН. 236. Словник української мови Грінченка