видолинок
БА́ЛКА (невелика продовгаста западина з пологими схилами, звичайно в полі, у степу); ВИ́БАЛОК, ВИ́ДОЛИНОК, ВИ́ДОЛИНКА рідше, ВИ́ЯРОК (перев, меншого розміру); ЛО́ЩИ́НА, ЛОЩО́ВИ́НА рідше (не обов'язково в степу чи в полі). Оксен пішов на риск — він вирішив іти на степову смугу, щоб виярками та балками пробратися до охтирських лісів (Григорій Тютюнник); Дорога пірнала в яри і вибалки, а виринувши з них, шугала вперед через поля (П. Автомонов); Обережно почав (Варивон) переповзати вузькою видолинкою на інше місце (М. Стельмах); Земля простеляла переді мною пагорби й лощини (Ю. Яновський); Минув день, а надвечір помітив Ларіонов: з лощовини до нього повзе чоловік у військовій формі (А. Шиян). — Пор. 1. запа́дина, I. 1. яр.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- видолинок — ви́долинок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- видолинок — [видолиенок] -нка, м. (на) -нку, мн. -нкие, -нк'іў Орфоепічний словник української мови
- видолинок — -нка, ч. Невелика і неглибока улоговина; улоговинка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- видолинок — ВИ́ДОЛИНОК, нка, ч. Невелика і неглибока улоговина; улоговинка. Краще було звернути з дороги в який ярок чи видолинок (М. Коцюбинський); Опускаюсь у видолинок. Тепер уже не видно ні кухні, ні корівника, ні лісу (Ю. Словник української мови у 20 томах
- видолинок — див. низовина Словник синонімів Вусика
- видолинок — ВИ́ДОЛИНОК, нка, ч. Невелика і неглибока улоговина; улоговинка. Краще було звернути з дороги в який ярок чи видолинок (Коцюб., І, 1955, 341); Опускаюсь у видолинок. Тепер уже не видно ні кухні, ні корівника, ні лісу (Збан., Єдина, 1959, 373). Словник української мови в 11 томах
- видолинок — Ви́долинок, -нка м. Отрогъ оврага? ложбина? По дорозі від Теплика до Кам'янок єсть поперечний яр і поздовжний видолинок. Св. Л. 306. Як минеш Вищий Ташлик та Серебрію, та спустишся в видолинок, а там виберешся на невеличку гору.... Св. Л. 73. Словник української мови Грінченка