визвіритися
ВИ́ЗВІРИТИСЯ розм. (звернутися до когось або відповісти комусь із нестримним роздратуванням, із злістю), ОЗВІ́РИТИСЯ розм. рідше, ОЩИ́РИТИСЯ розм. рідко. — Недок.: визвіря́тися, ощиря́тися. — Досить! — Гальванеску лихо гримнув і люто визвірився на Сахно. — Досить! Ви надто розбалакалися! (Ю. Смолич); — А ти ту (тут) чого? — озвірився він на мене (І. Франко); Він тигром ощирився на Сашка: — Іди звідси, поки не битий! (С. Добровольський).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- визвіритися — ви́звіритися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- визвіритися — див. визвірятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- визвіритися — ВИ́ЗВІРИТИСЯ див. визвіря́тися. Словник української мови у 20 томах
- визвіритися — Ви́звіритися, -рюся, -ришся, -ряться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- визвіритися — ВИ́ЗВІРИТИСЯ див. визвіря́тися. Словник української мови в 11 томах
- визвіритися — Ви́звіритися, -рюся, -ришся гл. Звѣрски, сердито посмотрѣть. Як визвірилась на мене — аж білки їй ходором заходили. Харьк. Лайдак! — грімнув Кондратович, визвірившись на Потоцького. Стор. I. 188. Словник української мови Грінченка