1. Словник синонімів української мови

викачувати

ПРАСУВА́ТИ (вирівнювати перев. після прання гарячою праскою), ГЛА́ДИТИ розм.; ВИПРАСО́ВУВАТИ, ВІДПРАСО́ВУВАТИ, ПРОПРАСО́ВУВАТИ, ВИГЛА́ДЖУВАТИ розм., ВІДГЛА́ДЖУВАТИ розм., ПРОГЛА́ДЖУВАТИ розм. (перев. добре, старанно, велику кількість); НАПРАСО́ВУВАТИ, НАГЛА́ДЖУВАТИ розм. (перев. складки на чомусь або певну кількість чогось); ВИКА́ЧУВАТИ, МАҐЛЮВА́ТИ (рублем, качалкою). — Док.: попрасува́ти, погла́дити, ви́прасувати, відпрасува́ти, пропрасува́ти, ви́гладити, відгла́дити, прогла́дити, напрасува́ти, нагла́дити, ви́качати, ви́маґлювати. Біля хати на дерев'яному столику Оксана старанно прасує білу сорочку (А. Шиян); Сама Леміщиха, люблячи без міри і без тями свою невісточку, часом служила їй, як наймичка: гладила сукні, спідниці (І. Нечуй-Левицький); Цілий вечір Федько.. штани випрасовував (Остап Вишня); — Розклади зараз, таки зараз, вогонь та постав до вогню залізка, та вигладь нам сукні (І. Нечуй-Левицький); Поламані погони.. він радив розмочити і трошки напрасувати (С. Добровольський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викачувати — вика́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викачувати — -ую, -уєш, недок., викачати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 заст.Качаючи рублем білизну, полотно і т. ін., вигладжувати. 2》 Качаючи густу масу (тісто і т. ін.), надавати їй відповідної форми. 3》 Качаючи по чому-небудь, забруднювати, вбирати в щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викачувати — ВИКА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАЧАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Качаючи рублем білизну, полотно і т. ін., випрасовувати. Дістає [Докія] чисту, трохи прим'яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (М. Словник української мови у 20 томах
  4. викачувати — ВИКА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАЧАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Качаючи рублем білизну, полотно і т. ін., вигладжувати. Дістає [Докія] чисту, трохи прим’яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (Стельмах, Кров людська.. Словник української мови в 11 томах
  5. викачувати — Викачувати, -чую, -єш сов. в. викачати, -чаю, -єш, гл. Искатывать, искатать что, напр. при золотухѣ припухшія железы викачують шариками изъ горячаго хлѣба. Грин. II. 319. Словник української мови Грінченка