викачувати
ВИКА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАЧАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Качаючи рублем білизну, полотно і т. ін., вигладжувати.
Дістає [Докія] чисту, трохи прим’яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 179);
Випрала [мати], викачала сорочку, майже до півдня латала подерті штанці (Вас., II, 1959, 257).
2. Качаючи густу масу (тісто і т. ін.), надавати їй відповідної форми.
Мелашка викачувала тісто та все поглядала на двері (Н.-Лев., II, 1956, 335);
З готового тіста викачують кульки.., надають їм форми булочок, дають підійти (Укр. страви, 1957, 242).
3. Качаючи по чому-небудь, забруднювати, вбирати в щось.
Клунки перевіряв румунський жандарм.. Не зав’яже клунка та й жбурне у двері вагона, на злість, щоб у смітті викачати (Мур., Бук. повість, 1959, 175).
4. Видаляти з чого-небудь воду або якусь рідину, газ і т. ін. механічним способом (за допомогою насоса, центрифуги і под.).
Недавно з шахти викачали воду, А вже іде вугілля на-гора (Дмит., Вітчизна, 1948, 58);
За свій вік дід перебрав сотні роїв, викачав стільки меду, що в ньому можна було б усім нам утопитись (Донч., VI, 1957, 11).
5. перен., розм. Поступово, частинами забирати що-небудь.
Польські жовніри гасали по селу, викачували контрибуцію, виводили із стаєнь коней, вигонили рогату худобу (Воскр., Весна.., 1939, 54).
Значення в інших словниках
- викачувати — вика́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- викачувати — -ую, -уєш, недок., викачати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 заст.Качаючи рублем білизну, полотно і т. ін., вигладжувати. 2》 Качаючи густу масу (тісто і т. ін.), надавати їй відповідної форми. 3》 Качаючи по чому-небудь, забруднювати, вбирати в щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- викачувати — ВИКА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КАЧАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Качаючи рублем білизну, полотно і т. ін., випрасовувати. Дістає [Докія] чисту, трохи прим'яту сорочку, намотує її на качалку і з силою викачує рублем (М. Словник української мови у 20 томах
- викачувати — ПРАСУВА́ТИ (вирівнювати перев. після прання гарячою праскою), ГЛА́ДИТИ розм.; ВИПРАСО́ВУВАТИ, ВІДПРАСО́ВУВАТИ, ПРОПРАСО́ВУВАТИ, ВИГЛА́ДЖУВАТИ розм., ВІДГЛА́ДЖУВАТИ розм., ПРОГЛА́ДЖУВАТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
- викачувати — Викачувати, -чую, -єш сов. в. викачати, -чаю, -єш, гл. Искатывать, искатать что, напр. при золотухѣ припухшія железы викачують шариками изъ горячаго хлѣба. Грин. II. 319. Словник української мови Грінченка