виманіжити

ВИСНА́ЖУВАТИ (позбавляти сили, робити безсилим, змарнілим), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИ, ОСЛА́БЛЮВАТИ, ЗМУ́ЧУВАТИ, ВИСУ́ШУВАТИ, ЗАМУ́ЧУВАТИ, НИ́ЩИТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ, СУШИ́ТИ, ОСЛАБЛЯ́ТИ, ВИМО́ТУВАТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ, ВИСИСА́ТИ, ВИВ'Я́ЛЮВАТИ рідше, ВИСИ́ЛЮВАТИ рідше, ВИСИЛЯ́ТИ рідко, ЗНО́ШУВАТИ рідше, СКРУ́ЧУВАТИ розм., ОБЕЗСИ́ЛЮВАТИ розм. рідко. — Док.: ви́снажити, знеси́лити, осла́бити, зму́чити, ви́сушити, заму́чити, засуши́ти, ви́мотати, підточи́ти, підтя́ти, підітну́ти, ви́ссати, ви́в'ялити, підби́ти, ви́силити, зноси́ти, скрути́ти, зну́дити розм. ви́маніжити розм. рідше обезси́лити. Доводилося видиратися зі скелі на скелю, а це виснажувало і без того стомленого хлопця (О. Донченко); Море втомлює нерви.., знесилює людину... (І. Нечуй-Левицький); Лише те мистецтво варте називатися мистецтвом, яке не паралізує людську душу й не ослаблює людські м'язи (М. Рильський); Подорож змучила його вкрай (З. Тулуб); Важко було повірити, що.. так висушила, виморила, виссала її нещадна хвороба (А. Дімаров); Хвороба його замучила, в нього задавнена виразка шлунка (О. Гончар); Довгі безсонні ночі нищили його тіло (Н. Кобринська); Часом кажуть: думка сушить чоловіка, аж ось же й ні, Мирона не засушила (Грицько Григоренко); Якась жура його гризла та ослабляла тіло (М. Коцюбинський); Широко застосовувати треба засідки. Не давати ворогові в лісі відпочивати, вимотувати його всіма силами (А. Шиян); Задавнена хвороба підточувала його і до того ослаблий організм (Ю. Збанацький); — Маня не раз жалілася, як підтинають її ті лекції (О. Кобилянська); Звістка ця остаточно підбила його, наче обірвався нерв, що тримав його весь час в стані гарячкової діяльності (П. Колесник); А малась воля, малась сила, Та силу позички зносили (Т. Шевченко); (Неллі:) А ти.., Джонні, такий блідий, сумний. (Джон:) Це життя так скручує нас (Мирослав Ірчан); Як заснула, то аж у другій годині дня прокинулась, так то мене знудило і змучило (Леся Українка); Виманіжив коней, аж мокрі (Словник Б. Грінченка). — Пор. стоми́ти.

ПОБИ́ТИ кого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИ кому що, рідше, ВСИ́ПАТИ кому, розм., НАСИ́ПАТИ кому, розм., НАДАВА́ТИ кому, розм., НАКЛА́СТИ кому, розм., НАКЛЕПА́ТИ кому що, розм., ВІДДУБА́СИТИ розм., НАДУБА́СИТИ розм., ВІДЛУПЦЮВА́ТИ розм., НАЛУПЦЮВА́ТИ розм., ВІДЛУПИ́ТИ розм., НАЛУПИ́ТИ розм., ПОМОРДУВА́ТИ розм., ПОГРІ́ТИ розм., НАБУ́ХАТИ розм., ВІДМОЛОТИ́ТИ розм., УМОЛОТИ́ТИ (ВМОЛОТИ́ТИ) розм., ОБМОЛОТИ́ТИ розм., ЗМОЛОТИ́ТИ розм., ОБЧУХРАТИ розм., НАКОЛОШМА́ТИТИ що кому, розм., ПОКОЛОШМА́ТИТИ розм., ВІДКОЛОШМА́ТИТИ розм., ВИ́МАНІЖИТИ розм., ПРОМАНІ́ЖИТИ розм., НАТОВКТИ́ розм., НАТАСУВА́ТИ розм., ПОТАСУВА́ТИ розм., ВІДДУХОПЕ́ЛИТИ розм., НАТІПА́ТИ розм., ПОТІПА́ТИ розм., ПОТРІПА́ТИ розм., ПОПА́РИТИ розм., ВІДЖА́РИТИ розм., ВІДЛАТА́ТИ розм., ПОКРОПИ́ТИ розм., ПОБЛАГОСЛОВИ́ТИ жарт., ірон., ПОШАНУВА́ТИ жарт., ірон.; ПОШМАГА́ТИ, ВИ́ШМАГАТИ розм., НАШМАГА́ТИ розм., ВИ́СІКТИ розм., ВИ́ПОРОТИ розм., ВИ́ШПАРИТИ розм., ПРОХВОРОСТИ́ТИ розм. (перев. чимсь гнучким); ПОКУЛА́ЧИТИ розм. (кулаками); ПОТОВКМА́ЧИТИ розм., ПОТОВКТИ́ розм., ВІДТОВКТИ́ що кому, розм. (з усіх боків, пошкодивши частини тіла); ВІДХЛЯ́ПАТИ розм., ВІДШЛЬО́ПАТИ розм., НАШЛЬО́ПАТИ розм. (надавати ляпанців); ВИ́ЧУБИТИ розм. (тягаючи за чуба). Станішевського, співробітника студії,.. привівши до якоїсь штабної установи, сильно побили (О. Довженко); Як пішов же я до пана Поминатись плати, То він мене набив добре Да ще й випхав з хати (пісня); — Та цитьте, чортові сороки! — Юпитер грізно закричав: — Обом вам обіб'ю я щоки (І. Котляревський); — Ну, здер штанці, ну, всипав Соплі, скільки належало (З. Тулуб); — Вихопив з рук ту кочергу я та так їй насипав, що до нових віників пам'ятатиме (Ю. Збанацький); Видерка йшов проти волі й на знак протесту все хникав, аж Олекса пригрозив, що йому надає — тоді замовчав (Г. Хоткевич); Якби склалося до бійки, Вдвох наклали б одинцю, Хоч би й лепському бійцю! (І. Манжура); — Якби моя дочка Оленка так коверзувала, то я б їй.. так наклепала потилицю отим кошиком, що вона пам'ятала б до нових віників (І. Нечуй-Левицький); (Василь:) У рибалок тільки нічого не зачіпай, так і вони тебе не зачеплять, а підцупиш що — битимуть, доженуть і віддубасять! (М. Кропивницький); Левко косився на свою внучку, бурчав: — Будеш водитися з цим комбайнером — їй-богу, відлупцюю (І. Драч); — Кинусь на розшуки, зловлю, натовчу, налупцюю, та тільки ж биттям хіба виховаєш? (О. Гончар); — Але ж дивись ти мені, висунь носа куди не треба, одлуплю! (М. Шеремет); Побоявся (Микита) тільки, щоб панич не наздогнав та не налупив (С. Васильченко); Сьогодні сама пані так Марину помордувала, що й не впізнати (Н. Рибак); Як заверещить, заляскотить на мене.. Прийде, каже, чоловік, то добре тебе погріє (Ганна Барвінок); Набухали кулаками по спині (Словник Б. Грінченка); Відмолотив Михайло Уласа, як гороховий сніп, зо всіх боків (П. Козланюк); — Положи свою панєнку вздовж лавки, візьми два дубці, та вдвох як вмолотимо її, одразу.. шовковою і ґречною стане (М. Стельмах); Чи не обмолотити Юрка, мов сніп? Не він же перший прийшов до Христини! (М. Стельмах); Встати хоче (козак), та не може. А тут прибігли дядьки з кілками, змолотили б, як вальок глини (Григорій Тютюнник); — А може, пику їй наколошматити добре, щоб не лізла! — кілька разів думав Вовка (О. Копиленко); Двох гімназистів поколошматили так, що їх повезли додому на візниках (С. Добровольський); Як візьме (мірошник) набивачку, давай її сповідати, виманіжив добре та й пустив (збірник "Україна сміється"); Я його добре проманіжив — знатиме, як мене займати (Словник Б. Грінченка); Мене Амата ублагала і так боки натасовала, Що я Енею одказав (І. Котляревський); (Герцель:) Неси гроші, бо я тебе тут так потасую, що з тебе самого риба посиплеться!.. (І. Карпенко-Карий); — Мамо, а Сергій Кушнір з пальта мого сміявся.. Так ми з Дмитром штундиним його оддухопелили (В. Дрозд); Призвуть, було, (козаки) якого гуляку-хлопця, натіпають і скажуть: "Оце тобі "пам'ятне", щоб не забув, де бито тебе" (збірник "Легенди та перекази"); — А мені б тільки пана потіпати, я з нього душу витрясу (П. Панч); Ой ішов я з вечорниць Через перелази, Як попарить мужик ціпом Щось зо штири рази (пісня); Узяли його лакеї на стайню, та так оджарили, що ні лягти, ні сісти... (Панас Мирний); Відлатав я йому боки (Словник Б. Грінченка); (Семен:) Прикажчик хотів нас покропити різками за те, що телят упустили в шкоду (М. Кропивницький); (Савка:) Ось як піду я в хату та візьму батіг довгий, то так поблагословлю, що зразу де та й охота дінеться (С. Васильченко); — Оберігайте, шануйте пана, мов болячку, то він так вас пошанує, як мене, — поводив (Щербина) побитою спиною... (М. Стельмах); Софія хотіла обурено вигукнути, що ота "чужа дитина" пошмагала її доньку, але змовчала (А. Дімаров); Як він попоїв, чернець ізнову добре вишмагав його різками (переклад М. Лукаша); — Як вихор, налетів (Наливайко),.. щокою шашки боки й спину нашмагав (І. Ле); — Що ж це, хіба мені не вільно висікти мого хлопа, якщо він провиниться? (І. Франко); Поліцаї випороли канчуками шістдесятирічного діда Потапа і його тридцятилітню невістку (В. Козаченко); Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята (Словник Б. Грінченка); — Хочеться задерти спідничку та нашльопати так, як вас колись, в дитинстві, мамуля шльопала (В. Гжицький); І така на себе досада мене допікає, що якби се не я, а хтось інший, то б до ладу його вичубив (Марко Вовчок). — Пор. 2. би́ти, 1. уда́рити, відшмага́ти.