1. Словник синонімів української мови

випас

ПАСОВИ́ЩЕ (місце, де пасеться худоба, птиця), ПАСОВИ́СЬКО, ВИ́ПАС, ЦА́РИНА, ПА́ША, ПАСТІВНИ́К розм., ПО́ПА́С розм., ПОПА́СИЩЕ розм., ПА́СТІВЕНЬ (ПА́СТОВЕНЬ) діал., ПАШНЯ́ діал., ПАСТЬБА́ рідше; ВИ́ГІН (поблизу села); ТОЛО́КА (залишене під пар поле, що використовується для пасіння). Коли починалася весна, ми, сільські хлопчики, залишали книжки і продовжували вже іншу "науку" на пасовищі біля отари і череди (І. Цюпа); З пасовиська спускається колгоспна череда (Остап Вишня); Кожній отарі відвели окремий випас, окремих чабанів і доярок (З. Тулуб); На світанні.. пастухи виганяли худобу на царини (О. Гончар); Молодиці гнали своїх корів на пашу (Ю. Мокрієв); Вулицею пройшла на пастівник череда (О. Донченко); За селом на попасі сидить свинопас (Л. Первомайський); Оце коло хутора і попасище моє (Словник Б. Грінченка); На пастівні, у вільшині, що підступала до самісінького подвір'я, не вгавали соловейки (М. Олійник); Дарка.. чкурнула від матері поза городдям на пастовень (Леся Українка); Череду вже з пашні женуть (Марко Вовчок); Підходять до мене селяни.. і заявляють, що коняка це в мене — начебто чумакова, яку вкупі з іншими шістьма в цю ніч було в них заведено з пастьби (А. Головко); За економією слався до кінця села широкий вигін, де весною і влітку пастушки пасли ягнята (І. Нечуй-Левицький); З весни випасали ми корів на толоці (О. Левада).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випас — ви́пас іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. випас — -у, ч. 1》 Дія за знач. випасати. 2》 Місце, де випасають худобу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випас — ВИ́ПАС, у, ч. 1. Дія за знач. випаса́ти. – Я, було, вже й молотити піду до людей або волів поганяти. А там і собі бичечків купили на випас (Ганна Барвінок); Під час випасу худоби в лісі діти знаходять для себе багато цікавих розваг (О. Словник української мови у 20 томах
  4. випас — див. пасовисько Словник синонімів Вусика
  5. випас — ВИ́ПАС, у, ч. 1. Дія за знач. випаса́ти. — Я, було, вже й молотити піду до людей або волів поганяти. А там і собі бичечків купили на випас (Барв., Опов.., 1902, 414); Коли травостій досягає 12-15 сантиметрів, починають випас (Хлібороб Укр., 6, 1965, 20). Словник української мови в 11 томах
  6. випас — Ви́пас, -су м. Пастбище, подножный кормъ. Випаси добрі. Словник української мови Грінченка