вирлоокий
ВИТРІШКУВА́ТИЙ (про очі — дуже опуклі, випнуті з орбіт; про людину, тварину — який має дуже опуклі, випнуті з орбіт очі), ВИРЛОО́КИЙ розм., ВИРЯЧКУВА́ТИЙ розм., ВИРЛА́ТИЙ розм., ЛУПА́ТИЙ розм., РА́ЧАЧИЙ розм., БАНЬКА́ТИЙ вульг., БУЛЬКА́ТИЙ вульг., БАЛУХА́ТИЙ вульг.; ВИ́ПУКЛИЙ, ОПУ́КЛИЙ (тільки про очі). — Сватай, Карпе, Палажку.. — Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби (І. Нечуй-Левицький); Сидів він за столом, ніби надутий насосом, круглий, витрішкуватий (І. Цюпа); На самому краю джерела сиділа велика вирлоока жаба (М. Стельмах); Пан Хоцінський блискотів сірими вирячкуватими очима на молоду (І. Нечуй-Левицький); Обертаєш до мене широкий вид з вирлатими, голубими очима (П. Куліш); На призьбі.. сидів юнак з бубном, біля нього — лупатий юнак (О. Гончар); За навислими бровами майже не видно було його банькатих очей (П. Колесник); Не раз проклинала (Надія) оту булькату козу, яку їй доводилось пасти (Я. Баш); Дивилися на нього.. балухаті очі Коростилевського (Я. Гримайло); Він блаженно прикриває тяжкими темними повіками випуклі очі (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- вирлоокий — вирлоо́кий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- вирлоокий — -а, -е, розм. 1》 Який має випуклі, витріщені очі. 2》 рідко. Випуклий, витріщений (про очі). Великий тлумачний словник сучасної мови
- вирлоокий — ВИРЛОО́КИЙ, а, е, розм. 1. Який має випуклі, витріщені очі. Старий вирлоокий Вергун, пам'ятаючи наказ курінного, ні на хвилину не відпускав від себе Дикуна (С. Добровольський); Одна вирлоока насуплена дівчинка викрикнула: – Все одно вчитися не буду! (Ю. Словник української мови у 20 томах
- вирлоокий — див. витрішкуватий Словник синонімів Вусика
- вирлоокий — Вирлоо́кий, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- вирлоокий — ВИРЛОО́КИЙ, а, е, розм. 1. Який має випуклі, витріщені очі. Одна вирлоока, насуплена дівчинка викрикнула: — Все одно вчитися не буду! (Збан., Малин. Словник української мови в 11 томах
- вирлоокий — Вирлоокий, -а, -е Пучеглазый. Словник української мови Грінченка