висаджувати

ВИЛА́МУВАТИ (про двері, вікно тощо — натискуючи, ударяючи, відокремлювати від чого-небудь), ВИВА́ЛЮВАТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, ВИПИРА́ТИ, ВИБИВА́ТИ, ВИДА́ВЛЮВАТИ, ВИДУ́ШУВАТИ, ВИТИСКА́ТИ, ВИТИ́СКУВАТИ (перев. шибку); ВИВА́ЖУВАТИ, ВИВАЖА́ТИ (про двері). — Док.: ви́ламати, ви́валити, ви́садити, ви́перти, ви́бити, ви́давити, ви́душити, ви́тиснути, ви́важити. Плечем виламує він раму (М. Стельмах); Я виламав двері, ускочив у хату (І. Нечуй-Левицький); Юхрим, вивалюючи плечем і лобом двері, вилетів з хати (М. Стельмах); Одні влітали в двері, інші висаджували забарикадовані вікна (О. Гончар); Як стусонув в ворота раз, удруге, та так їх з петлями з прогоничем і випер (О. Стороженко); Двері грудьми він вибив, вибіг на площу (М. Бажан); Раптом тріснуло скло.. — Хто це зробив? Штраф! Знову видавили вікно! — гукала кондукторка (П. Автомонов); Видушивши одну шибку в вікні, вони (злодії) всадили нею одного із своїх.. досередини (І. Франко); Вітер вікна витискає (П. Воронько); — Виважила (поліція) двері й веліла забрати мене до шпиталю (І. Франко).

ПІДРИВА́ТИ (руйнувати, знищувати тощо за допомогою вибуху), ЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, ПУСКА́ТИ (із сл. у повітря). — Док.: підірва́ти, зірва́ти, ви́садити, пусти́ти. В оточенні довелось самим підривати "катюші", щоб не дісталися ворогові (О. Гончар); З громом зривайте мости, партизани, Штаби ворожі паліть (К. Герасименко); — За що ти б'єшся, отаман, за що руйнуєш нам дороги і рвеш мости? (В. Сосюра); Минали години в гаморі, в праці, у вибухах амоналу, яким висаджували в повітря породу (Д. Ткач); — З кожної роти нашого батальйону зголоситься декілька простих солдатів під командою десятника пустити у повітря панцирний поїзд ворога (переклад С. Масляка).

РУЙНУВА́ТИ (ударами, поштовхами, струсом і т. ін. примушувати що-небудь розпадатися), РОЗВА́ЛЮВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, НИ́ЩИТИ, ЗНИ́ЩУВАТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗАВА́ЛЮВАТИ, ЛАМА́ТИ, ПЛЮНДРУВА́ТИ, ТРОЩИ́ТИ, РОЗОРЯ́ТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ, ГРОМИ́ТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, РОЗВЕРТА́ТИ, РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗРУЙНО́ВУВАТИ, РОЗГРО́МЛЮВАТИ, ЗВА́ЛЮВАТИ рідко, ЗБУ́РЮВАТИ розм., ЛОМИ́ТИ розм.; РОЗНО́СИТИ розм. (водою); РОЗДО́ВБУВАТИ розм. (бомбами, снарядами тощо); РОЗПИРА́ТИ розм. (із середини). — Док.: зруйнува́ти, поруйнува́ти, розвали́ти, розби́ти, зни́щити, завали́ти, повали́ти, злама́ти, полама́ти, сплюндрува́ти, строщити, потрощи́ти, розори́ти, розтрощи́ти, розгроми́ти, ви́садити, розверну́ти, розлама́ти, розруйнува́ти, звали́ти, поваля́ти рідко збу́рити, зломи́ти, рознести́, роздовба́ти, розпе́рти. І розказують, і плачуть, Як Січ руйнували, Як москалі срібло, злото І свічі забрали у Покрові (Т. Шевченко); Він веде військо на місто, розвалює високі стіни (І. Нечуй-Левицький); Усі розбивали, грабували і палили (ґуральню) (М. Коцюбинський); З ревом летить течія і котить каміння коритом, Валить і нищить усе, що їй заступає дорогу (М. Зеров); Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Замахнувся і вдарив у комин прикладом, — завалив комин на капость (А. Головко); Килині якийсь нічний прийда повалив стіну (Є. Гуцало); Гай, гай! Море грай, Реви, скелі ламай (Т. Шевченко); — Злякався (пан), думав, що Прокіп пішов набирати товариство, щоб сплюндрувати замчище (Панас Мирний); Дот і дзот трощили на шматки (М. Гірник); Як йому в цю мить хотілось понищити, потрощити тут все (О. Гончар); На другий день, пригнавши трактори, таки розтрощили її (церкву), розламали (О. Гончар); Завойовники розоряли храми, палаци (з підручника); Ігуменя виголошувала прокляття на голови бунтівників, що палять і громлять маєтки та хутори (А. Шиян); Фашисти почали палити й висаджувати Хрещатик (Ю. Яновський); Яри сповнилися водою, що клекотіла, розмивала городи, розвертала греблі, вивертала дерева (К. Гордієнко); А тим часом стародавню Січ розруйнували (Т. Шевченко); Розгромивши (панський) дім, опришки взяли на топірці пораненого товариша й відійшли в ліс (В. Гжицький); — Армії звалюють твердині, руйнують замки, башти та стіни (І. Нечуй-Левицький); Стучи! Стучи!.. Ломи, січи Каміння, злото добувай (М. Чернявський); Септимій узяв місто ... звелів збурити мури (П. Загребельний); Вода за коротку ніч рознесла греблю та гідростанцію (Г. Коцюба); — Немало нам вуликів (під час війни) бандити роздовбали (М. Стельмах); Як же почула скотина кров, як заревуть, як двинуть лавою — батечки, розперли й загони (О. Стороженко). — Пор. спусто́шувати.