вирішувати

ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм., ПОСТА́ВИТИ заст., ПРИРА́ДИТИ діал.; ЗАПОВЗЯ́ТИСЯ, ЗАВЗЯ́ТИСЯ розм., НАПОЛЯГТИ́СЯ розм., НАПОСІ́СТИСЯ розм., НАВРА́ТИТИСЯ розм. рідко, НАПОВРА́ТИТИСЯ діал. (твердо вирішити здійснити що-небудь). — Недок.: вирі́шувати, виріша́ти рідко поклада́ти, постановля́ти, ріша́ти, вимишля́ти, прису́джувати, поріша́ти, нава́жувати. — А ми вирішили тікати на батьківщину (З. Тулуб); Вони.. постановили тікати з села на далекі сахарні (І. Нечуй-Левицький); Соломія рішила покористуватись вільним днем та грошима й забігти в Галац — купити Остапові теплу одежинку (М. Коцюбинський); Як виміркував, так і зробив (І. Франко); Павло визнав за краще промовчати (А. Головко); Самі вони були малописьменні, а дочку поклали будь-що вивести в люди (П. Панч); Положили, щоб Оксану одбити в ляха того ж самого вечора (Марко Вовчок); Пішла вона до сусідів Поради просити... Присудили сусідоньки У наймах служити (Т. Шевченко); Їхати з ними учителькою їх дочки рішитись не могла б без великої крайності (Леся Українка); — Ми оце порішили отаманом його поставити (Панас Мирний); (Золотницький:) Я наважив одружити Яся з Наталкою (Б. Грінченко); (Омелько:) Нараялись ми прохати вас, щоб знов прийняли нас на цю зиму у вашу господу (М. Кропивницький); Химочка поставив для себе — вийти в поле цілим селом (Г. Епік); Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку (І. Франко); Меланія мовби навмисне заповзялася розвінчати всі його творчі задуми (О. Гончар); Дряпнула Бурка по серці така фальшивість приятеля, завзявся відплатити йому (І. Франко); Наполігся пан одібрати у мене землю (Словник Б. Грінченка); Вона мене напосілась із світу зігнати (С. Руданський); Гриць навратився не дотикатися до страви (С. Добровольський). — Пор. заду́мати.

РОЗВ'Я́ЗУВАТИ (знаходити відповідь на поставлену умову), РІША́ТИ, ВИРІ́ШУВАТИ. — Док.: розв'яза́ти, ріши́ти, ви́рішити, поріша́ти (багато, всі). — Сідай швидше, Татарська, переписуй приклади й розв'язуй (О. Іванченко); Він вхопив папір і олівець і сів рішати задачі (Ю. Смолич); Ми вирішували задачі під його керівництвом (Л. Смілянський); — Візьми-но, дочко, якийсь клапоть паперу і порішай мені задачки (М. Стельмах).

УХВАЛИ́ТИ (винести колективне рішення), ПОСТАНОВИ́ТИ, ВИ́РІШИТИ, УРА́ДИТИ, ПРИГОВОРИ́ТИ заст. — Недок.: ухва́лювати, постановля́ти, вирі́шувати, ура́джувати, пригово́рювати. Скликали сход оце сьогодні та й постановили: до вечора все знести на місце (А. Головко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирішувати — вирі́шувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. вирішувати — [виер’ішуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. вирішувати — -ую, -уєш і рідко вирішати, -аю, -аєш, недок., вирішити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 з інфін. або підрядним додатковим.Роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-небудь висновку. 2》 Знаходити яку-небудь відповідь; розв'язувати питання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вирішувати — див. рішати Словник чужослів Павло Штепа
  5. вирішувати — ВИРІ́ШУВАТИ, ую, уєш, рідко ВИРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РІШИТИ, шу, шиш, док., що. 1. з інфін. або підрядним з'ясувальним. Роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-небудь висновку. Словник української мови у 20 томах
  6. вирішувати — ВИРІ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко ВИРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РІШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. з інфін. або підрядним додатковим. Роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-небудь висновку. Словник української мови в 11 томах