вирішувати

ВИРІ́ШУВАТИ, ую, уєш, рідко ВИРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РІШИТИ, шу, шиш, док., що.

1. з інфін. або підрядним з'ясувальним. Роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-небудь висновку.

Килигей похмуро оглядав офіцера, ніби вирішував, що з ним робити (О. Гончар);

Одного разу .. жителі села вирішили варту виставити (з легенди);

Він вирішив більше погляду їй не подарувати, думкою за неї більше не згадати (Марко Вовчок);

Стояла спека. І ми вирішили знову йти в ліс до свого улюбленого місця на річці (Олесь Досвітній);

Вирішили, що Лодиженко говоритиме російською мовою, а за переклад брався сам Юсуп (Іван Ле).

2. Знаходити яку-небудь відповідь, розв'язувати питання, проблему і т. ін.

Майже в кожному питанні, яке йому доводилось вирішати, він убачав якусь проблему (Л. Смілянський);

Богдан завжди самостійно вирішував свої справи (Р. Іваничук);

Сподіваюся, що Ви вирішите це питання до свого приїзду до Чернігова (М. Коцюбинський);

Обличчя хлопця було відвертим і простим, воно зробило на ректора хороше враження, і він за цю коротку хвилю вирішив справу і щось тихо сказав секретарці (Григорій Тютюнник);

// Доводити до певного результату яку-небудь дію, стан і т. ін.

Інколи в умовах конспірації одна хвилина вирішує успіх чи провал операції (Ю. Смолич);

Два дні тривав бій, несподіванка вирішила справу (Ю. Яновський);

// Виконувати, здійснювати побудову, розміщення, добір і т. ін. чого-небудь певним чином.

Типи цих будинків і планувальний ансамбль треба вирішувати так, щоб сільські центри набули нових рис .. сучасного міста (О. Довженко).

◇ (1) Вирі́шувати (ріша́ти) / ви́рішити (ріши́ти) до́лю чию – визначати подальше життя кого-небудь.

[Віра:] Що, коли ці папери – єдиний доказ його виновності [вини]... і я мушу сама рішати його долю... Жах... (І. Кочерга);

Щасливий є той, хто на полі в бою Вирішує сміливо долю свою (Л. Костенко);

Його [запорозького гінця] долю повинен вирішити головнокомандувач князь Ромодановський (В. Малик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирішувати — вирі́шувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. вирішувати — [виер’ішуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. вирішувати — -ую, -уєш і рідко вирішати, -аю, -аєш, недок., вирішити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 з інфін. або підрядним додатковим.Роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-небудь висновку. 2》 Знаходити яку-небудь відповідь; розв'язувати питання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вирішувати — див. рішати Словник чужослів Павло Штепа
  5. вирішувати — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. вирішувати — ВИРІ́ШУВАТИ, ую, уєш і рідко ВИРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РІШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. з інфін. або підрядним додатковим. Роздумуючи, обмірковуючи, доходити до якого-небудь висновку. Словник української мови в 11 томах