виснаженість

ВИ́СНАЖЕННЯ (відсутність, втрата фізичних сил, здоров'я через утому, голод, хворобу тощо), ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ОСЛА́БЛЕННЯ, ОСЛА́БЛЕНІСТЬ, ЗНЕСИ́ЛЕННЯ, ЗНЕСИ́ЛЕНІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЛЯ, БЕЗСИ́ЛІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЬНІСТЬ, СЛА́БІСТЬ, ЗНЕМО́ГА, ЗМУ́ЧЕНІСТЬ, КВО́ЛІСТЬ, ВИ́СНАГА розм., ЗМО́РА діал.; АСТЕНІ́Я мед. (загальне виснаження організму). Рана (в Щорса) загоювалась, але виснаження і застуда на фронті призвели до захворювання на туберкульоз (С. Скляренко); Отава відчував себе помолоділим, виснаженість, викликана впертою роботою, минула (П. Загребельний); Він почував якесь ослаблення від довгого і швидкого ходу (І. Франко); Відчуваючи страшну ослабленість у тілі, (Петрюк) не повернувся в кімнату (В. Бабляк); З них (листів) він немов черпає для себе нову життьову снагу в хвилини і дні розпачу та знесилення (Л. Смілянський); Якась знемога, якесь безсилля опанувало його (М. Коцюбинський); Рвався хлопець до школи, та мати, бачачи його безсильність, не хотіла його пустити (І. Франко); Смертельна слабість звалила його з ніг (З. Тулуб); В обличчі жінки якась змученість (О. Гончар); Оверко раптом відчув дивну кволість в усьому тілі (К. Гордієнко); Віталик спить після втоми та виснаги, спить у неї на колінах (О. Гончар); Важка змора склепила його повіки (В. Собко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виснаженість — ви́снаженість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. виснаженість — [виснажеин'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. виснаженість — I -ності, ж. Стан за знач. виснажений 2). II -ності, ж. Абстр. ім. до виснажений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. виснаженість — ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. ви́снажений. Люди тільки бачили його синці, .. запалені очі, жахливу, щораз більшу виснаженість фізичну й нервову, .. і позирали на нього тоскно (І. Словник української мови у 20 томах
  5. виснаженість — ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. ви́снажений 2. — Виснаженість організму [у в’язня], колего, — зауважив другий [лікар] (Донч., І, 1956, 368); Виснаженість овець за зовнішнім виглядом важче визначити, ніж у інших видів худоби (Рад. Укр., 26. V 1957, 1). Словник української мови в 11 томах