1. Словник синонімів української мови

виснаження

ВИ́СНАЖЕННЯ (відсутність, втрата фізичних сил, здоров'я через утому, голод, хворобу тощо), ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ОСЛА́БЛЕННЯ, ОСЛА́БЛЕНІСТЬ, ЗНЕСИ́ЛЕННЯ, ЗНЕСИ́ЛЕНІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЛЯ, БЕЗСИ́ЛІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЬНІСТЬ, СЛА́БІСТЬ, ЗНЕМО́ГА, ЗМУ́ЧЕНІСТЬ, КВО́ЛІСТЬ, ВИ́СНАГА розм., ЗМО́РА діал.; АСТЕНІ́Я мед. (загальне виснаження організму). Рана (в Щорса) загоювалась, але виснаження і застуда на фронті призвели до захворювання на туберкульоз (С. Скляренко); Отава відчував себе помолоділим, виснаженість, викликана впертою роботою, минула (П. Загребельний); Він почував якесь ослаблення від довгого і швидкого ходу (І. Франко); Відчуваючи страшну ослабленість у тілі, (Петрюк) не повернувся в кімнату (В. Бабляк); З них (листів) він немов черпає для себе нову життьову снагу в хвилини і дні розпачу та знесилення (Л. Смілянський); Якась знемога, якесь безсилля опанувало його (М. Коцюбинський); Рвався хлопець до школи, та мати, бачачи його безсильність, не хотіла його пустити (І. Франко); Смертельна слабість звалила його з ніг (З. Тулуб); В обличчі жінки якась змученість (О. Гончар); Оверко раптом відчув дивну кволість в усьому тілі (К. Гордієнко); Віталик спить після втоми та виснаги, спить у неї на колінах (О. Гончар); Важка змора склепила його повіки (В. Собко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виснаження — (втрата сил) безсилля, ослаблення, слабість, кволість, знемога, розм. виснага. Словник синонімів Полюги
  2. виснаження — ви́снаження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. виснаження — (фізичне) результат поганого харчування або недоїдання. англ. malnutrition; нім. Unternährung (physisch) f=; угор. Kimerrültség (fizikai); рос. истощение (физическое). Словник із соціальної роботи
  4. виснаження — ВИСНАЖЕННЯ – ВИСНАЖЕНІСТЬ Виснаження. Велике ослаблення, знесилення когось, чогось; позбавлення грунту родючості: виснаження мозку. Мати померла від виснаження (Ірина Вільде). Виснаженість, -ності, ор. -ністю. Стан чогось внаслідок виснаження: виснаженість організму, виснаженість грунту. Літературне слововживання
  5. виснаження — -я, с. Стан за знач. виснажити і виснажитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. виснаження — ВИ́СНАЖЕННЯ, я, с. Стан за знач. ви́снажити і ви́снажитися. Вогні вулиць, вечірній рух юрби гнітили його, доводили його стому до цілковитого виснаження (В. Підмогильний); Чимало [бранців] вмерло від сонячного удару .. й виснаження (З. Словник української мови у 20 томах
  7. виснаження — див. слабість Словник синонімів Вусика
  8. виснаження — Ви́снаження, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. виснаження — ВИ́СНАЖЕННЯ, я, с. Стан за знач. ви́снажити і ви́снажитися. Тільки розпочавши свій артистичний шлях, він вже відчував страшенну втому, ні — більше ніж втому — виснаження (Дмит., Розлука, 1957, 231); Гинули бранці дорогою. Словник української мови в 11 томах