вистроювати

II. ШИКУВА́ТИ (ставити в ряд, шеренгу тощо), ВИШИКО́ВУВАТИ, СТРО́ЇТИ, ВИСТРО́ЮВАТИ, ЛАДНА́ТИ розм., ЛАШТУВА́ТИ розм., ШЕРЕГУВА́ТИ заст. — Док.: пошикува́ти, ви́шикувати, ви́строїти, ви́ладнати, ви́лаштувати. Коли треба було шикувати новобранців, воєнком Лисенко викликав колишнього командира роти й доручив це йому (О. Сизоненко); З самого ранку нас вишиковували на перевірку (В. Козаченко); Янош їх (жандармів) вистроював, подавав команди, проводив бойовим порядком вулицями села (С. Скляренко); Вистроївши матросів у два ряди, повідомив (Зеленцов) про наказ командування (В. Кучер); Ладнав (комісар) партизанів, споряджав у похід підводи, зброю (І. Ле); Діденко хутенько лаштує полонених (Ю. Яновський); Військо збирає (молодець), під Львовом стає.., все шерегує (пісня).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вистроювати — вистро́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
вистроювати — -юю, -юєш, недок., вистроїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 рідко. Ставити в ряд, рядами, шикувати; ставити, розміщати в певному порядку кого-небудь. 2》 діал. Гарно, святково одягати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
вистроювати — 1. (вояків) шикувати. пошикувати, вишиковувати, вишикувати, повишиковувати 2. (будову) див. строїти, конструювати 3. це див. наряжатися Словник чужослів Павло Штепа
вистроювати — ВИСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРОЇТИ, ою, оїш, док. 1. кого, що, рідко. Те саме, що вишико́вувати. Янош їх [жандармів] вистроював, подавав команди, проводив бойовим порядком вулицями села (С. Словник української мови у 20 томах
вистроювати — ВИСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТРОЇТИ, ою, оїш, док., перех. 1. рідко. Ставити в ряд, рядами, шикувати; ставити, розміщати в певному порядку кого-небудь. Дід Овсій вистроїв усіх в одну лінію, а сам пішов попереду (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
вистроювати — Вистроювати, -строюю, -єш сов. в. вистроїти, -строю, -їш, гл. 1) Наряжать, нарядить. 2) = будувати, збудувати. Вистроїв їм хату. Рудч. Ск. І. 164. Словник української мови Грінченка