виструнчуватися

ВИПРО́СТУВАТИСЯ (ставати рівним), ВИПРОСТО́ВУВАТИСЯ, ВИПРЯМЛЯ́ТИСЯ, ВИРІ́ВНЮВАТИСЯ, ВИСТРУ́НЧУВАТИСЯ, РОЗІГНУ́ТИСЯ, ВИПРЯ́МЛЮВАТИСЯ рідше. — Док.: ви́простатися, ви́простуватися, ви́прямитися, ви́рівнятися, ви́струнчитися. Лютиться Тиміш, топче кулемет, випростовується й починає кидати каміння в наступаючого ворога (О. Довженко); Здумав він стремена вчинити, та не мав з чого, так із ниток, — тільки випростувався, стремена й порвались (А. Свидницький); Чіпка підвівся, встав, випрямився (Панас Мирний); Висока постать незнайомого.. то пригиналась, то вирівнювалась, поспішаючи на середину кипучої річки (Є. Кравченко); Мар'яна щось духом почула. Була в'яла, зразу вирівнялась, виструнчилась (С. Васильченко); Секлета гнулась, випрямлювалась, знов нагиналась, неначе тонка верба коливалась на вітрі (І. Нечуй-Левицький).

ВИСТРУ́НЧУВАТИСЯ (ставати прямо, струнко), ВИТЯГА́ТИСЯ, ВИТЯ́ГУВАТИСЯ, ВИПРЯМЛЯ́ТИСЯ, ПІДТЯГА́ТИСЯ рідше, ПІДТЯ́ГУВАТИСЯ рідше, ВИПРЯ́МЛЮВАТИСЯ рідше. — Док.: ви́струнчитися, ви́тягнутися, ви́тягтися, ви́прямитися, підтягти́ся, підтягну́тися. Лейтенант виструнчувався, скільки мав сили (С. Скляренко); Старі столяри.. схопилися з місця й витяглись, неначе перед директором (І. Нечуй-Левицький); Увійшовши, він витягся перед городничим, як москаль (Панас Мирний); Вийшовши за двері, молодший лейтенант випрямлявся.. і дзвінким.. голосом викрикував прізвище того, кого викликалося до кабінету військкома чи на комісію (Григорій Тютюнник); Нарешті він кашлянув, підтягнувся і високим, чужим трохи голосом почав читати (М. Коцюбинський).