витрухати
ТРУХЛЯ́ВІТИ (робитися трухлим), ТРУ́ХНУТИ, ПОРОХНІ́ТИ, ПОРОХНЯ́ВІТИ (ПОРОХНА́ВІТИ), ТРУХЛІ́ТИ, ВИТРУХА́ТИ розм., СТРУПІШІ́ТИ діал. — Док.: струхля́віти, потрухля́віти, стру́хнути, потру́хнути, спорохні́ти, спорохня́віти, струхлі́ти, ви́трухнути. З усіх ознак було помітно, що стовпи пролежали не один рік. Найнижчий шар уже почав трухлявіти (С. Добровольський); Лісник неохоче відімкнув колодку, відчинив рипливі двері і переступив поріг, що вже почав порохнявіти (М. Стельмах); Прілий дух гнилих пнів, запах кладовища лісного йшов на них з пущі, де трухліли мертві смереки (М. Коцюбинський); Дерев'яна маса струпішіла і кришилася, мов пухка глина (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- витрухати — витруха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- витрухати — -ає, недок., витрухнути, -не; мин. ч. витрух, -ла, -ло; док. Ставати трухлим; вигнивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витрухати — ВИТРУХА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ТРУХНУТИ, не; мин. ч. ви́трух, ла, ло, док. Ставати трухлявим; вигнивати. Одним із способів створення вуликів у давньоруські часи був такий: з придатного дерева зрубували верхівку, вибирали зверху в стовбурі заглиблення... Словник української мови у 20 томах
- витрухати — ВИТРУХА́ТИ, а́є, недок., ВИ́ТРУХНУТИ, не; мин. ч. ви́трух, ла, ло; док. Ставати трухлим; вигнивати. Скрипить дуплиняна деревина від вітру! Зовсім, здається, зогнила: середина витрухла, випала, а не пада — скрипить (Мирний, III, 1954, 129); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- витрухати — Ви́трухати, -хаю, -єш = витрусити --------------- Витрухати, -хаю, -єш сов. в. витрухнути, -ну, -неш, гл. Выгнивать, выгнить. Словник української мови Грінченка