витрясти

ВИКИДА́ТИ (кидати що-небудь із середини чогось назовні); ВИВА́ЛЮВАТИ (перекидаючи, нахиляючи); ВИШТО́ВХУВАТИ (поштовхами); ВИПИРА́ТИ (натискаючи); ВИТРЯСА́ТИ (трясучи); ВИЖБУ́РЮВАТИ розм., ВИШПУ́РЮВАТИ розм. рідко (із силою). — Док.: ви́кинути, ви́валити, ви́штовхати, ви́штовхнути, ви́перти, ви́трясти, ви́шпурляти, ви́шпурнути. Вона.. викидала одежу, що лежала зверху в скрині (І. Нечуй-Левицький); Рибалки неквапливо підвели до сітки борт баркаса, вміло вивалили рибу з сітки на дно судна (Ю. Збанацький); Море виштовхувало на землю шматки криги (Ю. Яновський); Казанцев насилу налапав і випер через вікно здоровий узол (І. Нечуй-Левицький); (Марусяк:) Мовчать! Ось гроші!.. (витрясає з череса гроші) (І. Франко); Заряджена злою енергією, Мариня так гарячково почала вижбурювати речі на подвір'я, що збоку могло видатися, ніби в хаті вибухнула пожежа (Ірина Вільде); Вишпурнути сміття.

ТРУСИ́ТИ (стріпуючи, видаляти пилюку, сніг тощо, спорожняти щось), ВИТРУ́ШУВАТИ, ВИТРЯСА́ТИ, ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБТРЯСА́ТИ, ОБТРІ́ПУВАТИ розм. (з якоїсь поверхні). — Док.: потруси́ти, ви́трусити, ви́трясти, обтруси́ти, обтрясти́, обтрі́пати. Балабуха став у ґанку й почав трусити свою довгу шинелю (І. Нечуй-Левицький); В усіх будинках жінки мили вікна, витрушували на балконах килими (Н. Забіла); Селянин у мокрій свитині обтрушував шапку (О. Десняк); Потім ти зняла шапочку і обтрясла сніг (Леся Українка); З чималою трудністю піднісся (Яким), обтріпав з рук.. болото (О. Ковінька).