витягатися

ВИТЯГА́ТИСЯ (лягати чи лежати, розпроставшись або витягнувши руки, ноги), ВИТЯ́ГУВАТИСЯ, ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ПОТЯГА́ТИСЯ, ПОТЯ́ГУВАТИСЯ. — Док.: ви́тягтися, ви́тягнутися, простягти́ся, простягну́тися, потягну́тися, потягти́ся. Дехто спати укладався, А хто під буркой витягавсь (І. Котляревський); Пішов у садок, витягся горілиць на лавочці (С. Васильченко); Він став з-за столу і простягся на лаві, сягнувши довгими ногами аж до протилежної стіни (М. Коцюбинський); Семен.. вимкнув приймач і блаженно простягнувся в постелі (Я. Баш).

ВИСТРУ́НЧУВАТИСЯ (ставати прямо, струнко), ВИТЯГА́ТИСЯ, ВИТЯ́ГУВАТИСЯ, ВИПРЯМЛЯ́ТИСЯ, ПІДТЯГА́ТИСЯ рідше, ПІДТЯ́ГУВАТИСЯ рідше, ВИПРЯ́МЛЮВАТИСЯ рідше. — Док.: ви́струнчитися, ви́тягнутися, ви́тягтися, ви́прямитися, підтягти́ся, підтягну́тися. Лейтенант виструнчувався, скільки мав сили (С. Скляренко); Старі столяри.. схопилися з місця й витяглись, неначе перед директором (І. Нечуй-Левицький); Увійшовши, він витягся перед городничим, як москаль (Панас Мирний); Вийшовши за двері, молодший лейтенант випрямлявся.. і дзвінким.. голосом викрикував прізвище того, кого викликалося до кабінету військкома чи на комісію (Григорій Тютюнник); Нарешті він кашлянув, підтягнувся і високим, чужим трохи голосом почав читати (М. Коцюбинський).

РОСТИ́ (про людину, тварину, рослину — збільшуватися в результаті життєвого процесу; ставати вищим, довшим тощо), ВИРОСТА́ТИ, ЗРОСТА́ТИ, ПІДРОСТА́ТИ, ПІДІЙМА́ТИСЯ (ПІДНІМА́ТИСЯ), ПІДВИ́ЩУВАТИСЯ, БІ́ЛЬШАТИ, ВИТЯГА́ТИСЯ розм., ВИТЯ́ГУВАТИСЯ розм.; ТЯГНУ́ТИСЯ, ТЯГТИ́СЯ, ПІДБИВА́ТИСЯ розм. рідко (перев. зі сл. вгору); ВИГОДО́ВУВАТИСЯ (перев. про тварину); ПІДНО́СИТИСЯ, ПІДВО́ДИТИСЯ рідко; ПРОЗЯБА́ТИ діал. (про рослину); НАДРОСТА́ТИ (трохи). — Док.: ви́рости, зрости́, підрости́, підійня́тися (підня́тися), підви́щитися, побі́льшати, підбі́льшати, ви́тягнутися, ви́тягтися, ви́гнатися, ви́бехкатися розм. підби́тися, ви́годуватися, піднести́ся, підвести́ся, надрости́. Рости великий та будь багатий (М. Номис); Рости, рости, тополенько, Все вгору та вгору! (Т. Шевченко); Що більше виростав той хлопчик, то він кращав (Марко Вовчок); Все, що не візьмеш, зростає поволі і з власних начатків (М. Зеров); А на тій ниві росте-зростає, як рута зелена, буйна пшениця (М. Коцюбинський); Туго росла дитина, а все ж підростала (М. Коцюбинський); Підіймалася в парниках розсада (О. Гончар); Діти на селі — поміч.. Піднялись трохи хлопці, — треба їх до діла призвичаїти (Панас Мирний); Більшають діти — більшають і клопоти (прислів'я); Павлик підбільшав (І. Нечуй-Левицький); За цю зиму парубок якось витягнувся (М. Стельмах); — Ти наче отой вербовий пагін, який учора застромили в чорну весняну землю, — тягнутись йому й тягнутись угору (Є. Гуцало); От уже сходи зеленіють, от підбиваються вгору, колос викидають (Б. Грінченко); Підстрижені дерева росли скрізь вподовж алей і стежок, але жодне з дерев не підносилося вище метра від землі (Ю. Смолич); Трава підводиться, п'янюча й густа (М. Терещенко); Ні виноград, ні дерево оливне там не прозябає (Лесь Мартович); Надростає трава.