витягатися

ВИТЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ВИТЯ́ГУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ТЯГТИСЯ, ВИ́ТЯГНУТИСЯ, гнуся, гнешся; мин. ч. ви́тягся, лася, лося і ви́тягнувся, лася, лося; док.

1. Розтягатися в довжину, довшати.

Від струсу у лампах то витягувалися, то притухали вогненні язики (В. Кучер);

За той місяць він міцно похудів, очі запали в голову, і уста ще дужче витягнулися та поблідли (І. Франко);

// Розміщатися низкою в одну або кілька ліній.

Татари злазили вгору добре відомою їм стежкою, витягшись у лінію, як колонка мандруючих мурах (М. Коцюбинський);

Вийшовши на галяву, за якою далі починався поріділий ліс і чисте поле, взвод на ходу витягнувся довгим ключем (Я. Качура);

// розм. Виростати, ставати вищим.

Подивився [Гішка] з жалем на дівчаток, що за останні роки витягнулись, як бадилинки (С. Скляренко);

За цю зиму парубок якось витягнувся, став спокійнішим і по ночах не кликав тата (М. Стельмах);

// перев. док. Видовжитися, схуднувши (звичайно про обличчя).

Він виріс, лице якось витяглось і загострилося (І. Микитенко);

За дні штурму Черниш помітно схуд, і його смугляве хлоп'яче обличчя ще більше витяглося (О. Гончар).

2. Випрямляти, вирівнювати своє тіло.

А інший [хлопець] .. Пряменько витягнувсь та й скочив через тин (Є. Гребінка);

Лисиця підняла вгору гостру морду, вся витяглась, немов пожадливо нюхала повітря (О. Донченко);

Першим отямився Остап. Він хижо витягся над гривою коня і вітром полетів навздогін (П. Панч);

// Ставати дуже прямо, рівно; виструнчуватися.

Як хто поважно виступав та згорда дивився, то він [швейцар], як та верства, витягався (Панас Мирний);

Командир взводу враз витягся струнко (І. Багмут);

// Лягати, випрямивши ноги.

– Мати буде завжди матір'ю, – кинув згодом Михайло, витягаючись на лаві (Олесь Досвітній);

Якось під час перепочинку, витягшись горілиць край шляху, задрімав Данько (О. Гончар);

// рідко. Те саме, що потяга́тися¹.

В сінях кашляє Ясько, потім входить заспаний, лінивий, часто витягається, позіхає (Мирослав Ірчан).

3. Тягнучись, висмикуватися з чого-небудь.

Перебираючи дротами, нагадала собі, коли ще маленькою дитиною вчилася цієї штуки від своєї старшої сестри. Як незручно плутались тоді пальці, зачіпали дроти, витягалася нитка, що її придержувала вчителька (Н. Кобринська);

// Виставлятися з-за чого-небудь, витикатися, випинатися вперед.

Із-за темного дуба то калинова вітка витягнеться й червоний китяг ягід горить, як жар, то колюча гайова рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку (Марко Вовчок);

Незграбна Селенова постать прикипіла до сідла, голова витяглась уперед (Л. Смілянський).

4. тільки док., перен., розм. Умерти (про людину), здохнути (про тварину).

Чабан прокинувся – аж перед ним Гадюка, Він києм бух – і витяглась зміюка (Л. Глібов).

5. тільки недок. Пас. до витяга́ти 1, 3–7.

Витягалось найкраще лудінє [одяг], нові крашениці, писані кептарі, череси (М. Коцюбинський);

Набиваються набої крупним шротом, витягаються теплі штани й піджак, мастяться грубіші чоботи, деруться на онучі теплі підштаники (Остап Вишня).

(1) Витяга́тися (витя́гуватися) / ви́тягтися (ви́тягнутися) в стру́нку (в струну́, рідше в стру́ночку) – виструнчуватися, вирівнюватися (перев. перед старшим за військовим званням, віддаючи честь).

Увійшли [діти] в хату, стали, витяглися в струночку (Панас Мирний);

Батько витягся в струнку, оддавав комусь честь, а його біла у рукавичці рука з зігнутим ліктем немов тремтіла (М. Коцюбинський).

◇ (2) Ви́тягтися (ви́тягнутися) вздовж ла́ви, зневажл. – померти, загинути.

– Я колись таки спишу твою шкуру вздовж і впоперек! – У жовтих очах [Терентія] густішає злоба. – То й сам вздовж лави витягнешся! – стиснув [Яків] сухий кулак (М. Стельмах);

(3) Ви́тягтися (ви́тягнутися) у ни́тку – докласти надзвичайних зусиль, щоб здійснити, зробити що-небудь незвичайне, майже неможливе.

– І певен, що впораєшся? – У нитку витягнусь, а зроблю, як кажеш (Д. Міщенко);

Я .. пам'ятатиму, як Ви, мій дорогий тату, витяглися в нитку, щоб дати мені освіту, і як тішилися, що колись із мене будуть люди (В. Шкляр).