витягати

ВИ́ТЯГАТИ, аю, аєш, док., що.

Вибрати що-небудь звідкись за кілька чи багато разів.

[Василина:] Мусила знов бігати по воду аж на чужу вулицю, бо з нашої криниці знов воду витягали (М. Кропивницький).

ВИТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТЯГТИ, ВИ́ТЯГНУТИ, гну, гнеш; мин. ч. ви́тяг, ла, ло і ви́тягнув, нула, ло; док.

1. що. Тягнучи, розтягаючи, збільшувати що-небудь у довжину.

В кожнім коридорі ходив, як тінь, навшпиньках стандартний наглядач – ходив нечутно й до чогось прислухався, витягуючи шию, мов пес (І. Багряний);

Як короткий [язик], то витягнуть (Номис).

2. що. Випрямляти, вирівнювати, простягати в якому-небудь напрямку (руку, ногу і т. ін.).

Почали нас муштрувати з рушницями. “Праву ногу вперед!” – було, крикне. Ти й витягаєш її поперед себе, як ломаку (І. Нечуй-Левицький);

Гусак ґелґоче, витягує довгу шию (О. Донченко);

На цій глибині було дуже темно. Варивода витягнув руку і ледве розглядів пальці (М. Трублаїні);

Плигнув [Микола] під ковдру, витягнув ноги і блаженно посміхнувся – нагасався-таки за день (Ю. Збанацький);

// кого, що. Розташовувати, ставити кого-, що-небудь в одну лінію.

Офіцер скрикнув: “Заходи!” Уперед вискочив один москаль, за ним другий, третій, – мов з мички виводила молодиця довгу нитку, – так одним словом офіцер витягав у довгу вірьовку москалів (Панас Мирний);

// що. Випинати вперед, виставляти.

– Цип, цип, цип... – витягала губи Марія і тулила до рожевої шиї жовтий пушок (М. Коцюбинський);

З-під ряднини витягали [діти] шиї й чуйно прислухались до розмови (А. Головко).

3. кого, що. Тягнучи, виволікати кого-, що-небудь звідкись.

Варвара повзала по полю від танка до танка, від окопу до окопу, перев'язувала поранених і витягала їх на собі з-під вогню (Л. Первомайський);

Парубок, згинаючись, витягає з кущів човен (М. Стельмах);

Артилеристи витягували ув'язлу в багнюці гармату (О. Гончар);

Катря витягла з-під себе другий край ряднини і вкрила нею сина (Панас Мирний);

// Піднімати, тягти кого-, що-небудь знизу вгору.

– Ану, ти там! Хочеш раків половить? – кричить хто-небудь з дорослих на молодця. – Злізай на берег!.. Шубовсне в воду, витягай його... (В. Винниченко);

Македон пішов з дідом до криниці, витягнув відро води (А. Шиян);

// Діставати, виймати кого-, що-небудь звідкись, із чогось.

Доки Саможук витягав із свого чемодана їстівне і кип'ятив чай на газовій плитці, Марта вже встигла повернутися (В. Собко);

Іван Іванович поліз у теку і почав там ритись.., раптом натрапив на якийсь документ. Він витяг його (М. Хвильовий);

Він з усмішечкою витягнув з кишені перев'язану мотузочком пачку грошей (М. Стельмах);

Вівчар .. сказав подорожньому: – Щось тебе не полюбили мої пси. Еобаз подумав і витяг кошеня з-за пазухи: – Мабуть, відчули котячий дух (І. Білик);

// розм. Красти, непомітно виймаючи з чого-небудь.

Яке ж ви маєте право судити мене – добре я роблю чи погано я роблю? Ще б ви мали право, якби я проти громадської користі йшов, з ваших кишень гроші витягав (Панас Мирний);

– Така прикрість у дорозі трапилася – витягли гаманець з грошима (О. Іваненко).

4. кого, що, перен., розм. Допомагати кому-, чому-небудь вибратися, вийти зі скрутного становища.

– Пане поручнику! Старший десятник Балицький і десятник Бариляк просять дозволу відійти .. – Щоб тільки не влетів де на фельджандармерію! – журиться Денисюк. – Вже двічі мусів [мусив] я його витягати з біди (О. Лисяк);

– Два слова тобі сказати хочу, – зашепотів Джмелик. – Мені б у тебе перебути кілька днів. Колись я тебе з виру витяг, тепер ти мене витягай (Григорій Тютюнник);

Вона ніколи Йосипа не любила; він їй потрібен був, щоб витягти її з неволі (Панас Мирний);

Люди сподіваються, що підприємство вдасться витягнути з боргової ями (з газ.);

// Примушувати або заохочувати кого-небудь піти, поїхати звідкись, кудись.

Дівчата прибіжать, нащебечуть, а коли, то й за собою витягнуть (Марко Вовчок);

Я так би хотіла витягти Вас із Гадяча (Леся Українка);

– Коли ми усіх студентів на змагання витягнемо, перемога і повний тріумф забезпечені (В. Собко);

Не зрозуміло було, чого це вона витягла дівчат у місто саме у таку пору (Ірина Вільде).

5. що, перен. Примушувати дати, одержувати з труднощами, виманювати, видурювати.

– От уже менші панки та полупанки, так там уже тільки держись! І даєш, і не надаси.., віддаси, – ще мало, ще витягає (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Нові податки хотять [хочуть] з нас витягти, от що! Знаємо їх! – хвилювались роздратовані попередніми поголосками молдувани (М. Коцюбинський);

// Докладаючи зусиль, примушувати дати відповідь, домагатися розповіді про що-небудь.

Вони всадовлюють мене на канапу, самі вмощуються по обидва боки й витягають із мене ріжні тюремні історії (В. Винниченко);

– Так, я думав, – з ненавистю в голосі промовив Марко. – Вам нічого не вдасться витягнути з мене (М. Трублаїні).

6. що. Знаходячи, вибираючи, використовувати, виписувати з тексту.

Оце хочу зладити видання своїх віршів.., витягну дещо з попередніх своїх збірників, .. а то ще додам дещо нового (Леся Українка);

Ламає [Юхим] всі перешкоди й незвичайно радіє й дивується, коли удається йому витягнути із книги рідну фразу (С. Васильченко);

– Витягнули, видряпали мирові посередники всілякі закони – і всі проти мужика (М. Стельмах).

7. що і без прям. дод. Видаляти що-небудь із чогось усмоктуванням, висмоктуванням, протягом і т. ін.

– Причинила б трохи заслінку! – знову бабуся. – Все тепло витягне (Г. Колісник);

// тільки док., розм. Випити багато або все (звичайно про алкогольні напої).

Витягли [хорунженко з панотцем] самотужки по носатці тернівки, а вишнівкою на дорогу запили (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Ану, пораднице! – промовляє Федір до пляшки. – Заговори мою тугу! – і витягне зразу до половини (Панас Мирний).

8. що і без прям. дод. Співаючи, довго тримати, протягувати звук (звичайно на верхніх нотах).

Ніколи ще Оленка не співала з таким запалом. На всю силу легенів, щиро виводила. Треба знати, що на сільськім кутку краще вже ніхто не витягав (К. Гордієнко);

На всю душу заливався Данько, витягував на найвищих нотах, аж жили набрякали на шиї (О. Гончар);

Він ухопив хлопця за вухо, покрутив його так, що сей поневолі витягнув високе “ой” (І. Франко).

9. тільки док., що і без прям. дод., розм. Витримати, осилити.

У нього справи поки що йшли непогано. Вже здав українську мову і має дві п'ятірки, попереду ще російська та історія. Ну, та нічого, витягне. Він жилавий (І. Цюпа);

// Виконати що-небудь, справитися з чимсь.

В обід здивували хлопці механіка. Обідню перерву .. скоротили на півгодини. Боялися – не витягнуть до двадцять п'ятого жовтня (М. Трублаїні);

Окремі бригади можуть брати такі зобов'язання, але цех такого плану не витягне (В. Собко).

10. кого, розм. Бити батогом, нагаєм, києм і т. ін., протягуючи по тілу.

Козак вип'є кухоль горілки, закусить, а тоді бере в руки кий і витягає ним по плечах свого ж товариша, коли він чим завинив (П. Панч);

Кірасирський офіцер підбасував конем і витягнув Дзевалтовського нагаєм по плечах... (Ю. Смолич).

(1) Витяга́ти (витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) жар – знижувати високу температуру (про дію примочок або лікарських рослин, прикладених до хворого місця).

Мокрий холодний рушник, якого Гук щохвилини прикладав до палаючого лоба, витягував з голови жар, а гарячі висівки змусили застиглу кров швидше зануртувати в ногах, і вони небавом зігрілися (В. Малик);

Для того щоб позбутися важковиліковної екземи, стиглі суниці прикладають на уражені місця, що очищає хворе місце і відкриває його для наступного етапу лікування примочками, які повинні витягувати жар (із журн.);

(2) Витяга́ти (витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) ко́ристь з кого – чого – домагатися користі, вигоди, прибутку.

О. Артемій, дуже розумний зроду, був чоловік практичний, запопадний і вмів витягати якусь користь для себе з усіх тих повітових та сільських начальників (І. Нечуй-Левицький);

[Феноген:] І сам хазяїн наш всіх научає: з усього, каже, треба користь витягать (І. Карпенко-Карий).

◇ Ви́везти (ви́тягти, ви́нести, понести́) / виво́зити (витяга́ти, вино́сити, нести́) на свої́х пле́ча́х (на собі́) див. виво́зити;

Вида́влювати (вижима́ти, витяга́ти і т. ін.) / ви́давити (ви́жати, ви́тягнути і т. ін.) [всі] со́ки див. вида́влювати;

Вимо́тувати (мота́ти, витяга́ти, тягну́ти) / ви́мотати (ви́тягти) [всю] ду́шу див. вимо́тувати;

Вимо́тувати (мота́ти, тягну́ти, тягти́) / ви́мотати (ви́тягти) [всі] кишки́ див. вимо́тувати;

Висиса́ти (висмо́ктувати, витяга́ти, випива́ти) / ви́ссати (ви́смоктати, ви́тягти, ви́пити) [всю] кров (си́лу, [всі] си́ли (со́ки)) див. висиса́ти;

(3) Витяга́ти / ви́тягти (ви́тягнути) на світ Бо́жий кого, що – робити кого-, що-небудь відомим для багатьох.

Заглибившись в архіви, дослідники витягають на світ Божий сотні грамот, документів, світлин, які розширюють наше уявлення про минуле та сучасне України (з наук.-попул. літ.);

Володька, запалюючись, став розповідати про тих, що Титана заводського під час окупації врятували. Виявлено ж їх, нарешті! І в числі рятівників .. Катратий. Отакий! По суті ж герой, а мовчав як риба. А інші теж .. – Ну, тепер ми... витягнемо цих скромняг на світ Божий, вони ще в нас у президіях сидітимуть! (О. Гончар);

(4) Витяга́ти / ви́тягти з архі́вів що – повертатися до чого-небудь забутого, старого, починати використовувати його.

Андрій Хвиля особливо емоційно заперечує думку Дмитрія Карамазова .. про потребу починати з революційної абетки, витягти з архівів старі гасла і чесно їх реалізовувати (М. Хвильовий);

(5) Витяга́ти (витя́гувати) / ви́тягнути (ви́тягти) за чу́ба кого – силоміць виводити, проганяти кого-небудь звідкись.

Так глипнула [молодиця] .. на чоловіка, що він аж зіщулився, бо всі знали – рука в Корніїхи важка і не раз вона витягала господаря за чуба з чайної на Центральній (О. Гончар);

(6) Ви́тягти (ви́тягнути) / витяга́ти (витя́гувати) з боло́та (з багна́, з калю́жі, з грязю́ки і т. ін.) кого:

а) допомогти кому-небудь вийти з принизливого становища або позбутися злиднів.

Витяг мене Він [Бог] із згубної ями, із багна болотистого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої стопи (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Я, дурна, жалувала, що нею всі нехтували, – так їй і треба було, пройдисвітці! Я ж її .. з грязі витягла, в люди вивела! (Леся Українка);

Так ось знайте, що .. я отим самим “лібералізмом” витягнув Горецького з болота (М. Ю. Тарновський);

– Ти – смерд, холоп, раб! Я витягнув тебе з грязюки, а ти мені так віддячив? (В. Малик);

б) допомогти кому-небудь позбутися непристойного товариства, середовища, вийти з-під його впливу.

Щаслива і я. І горда. Адже це я тебе відвоювала в тієї нечисті, адже це я витягла тебе з того бруду, в якому ти погрузав (В. Речмедін);

(7) Ви́тягти (ви́тягнути, простягти́, простягну́ти, протягну́ти) / витяга́ти (витя́гувати, простяга́ти) но́ги, зневажл.:

а) померти (про людину).

Занедужала небога та й вмерла. За нею вслід і батько наш ноги простяг (М. Старицький);

Всі пішли, а його [Зарубу] покинули. Ще, чого доброго, колись отак і ноги витягне. Усі розійдуться, серце здушить спазма, почнеться знову приступ – і край (В. Кучер);

Он у людей комори тріщать, стільки того добра понабирали, а ти, старий дурню, до жнив ноги витягнеш (А. Іщук);

– Ген скільки дурних, що тягнуться, тягнуться, піт їм очі заливає, вони його злизують, а потім – бац – простягнув ноги, нічого вже йому не треба, все зосталось (Є. Гуцало);

Подекуди вже й ноги витягують з голоду (Ю. Збанацький);

б) здохнути (про тварину).

Ґазда так узлостився, що вхопив кіл та тєкнув [ударив] ним свиню по голові, що вона покрутилася, повертілася та витягла ноги (Г. Хоткевич);

– От що, небоже, їдь ти, мабуть, у Новосельці .. Візьмеш моїх пару коней, бо і їм тут несолодко. Того й дивись, що ноги протягнуть (С. Добровольський);

Так в один з днів стало відомо, що кінь Якова Степановича до того зледащів, що витягнув біля озера ноги (Ю. Збанацький);

(8) Витя́гувати (витяга́ти, тягти́, тягну́ти) / ви́тягти (ви́тягнути) за ву́ха кого – всіляко допомагати тому, хто сам не прагне або не здатний до якої-небудь діяльності, якогось заняття.

Не раз витягував [Віталик] Тоню за вуха по фізиці та математиці... (О. Гончар);

(9) Не ви́тягнеш і копі́йки з кого – хто-небудь надзвичайно жадібний, скупий.

Кажуть, майновита людина скупа, з неї й копійки не витягнеш (з газ.);

(10) Не ви́тягнеш (не ви́рвеш [обце́ньками]) сло́ва з кого і без дод. – хто-небудь не хоче або не любить говорити.

[Ганна:] Спочатку все про війну розказував [Степан], про інші краї, а тепер зовсім замовк, слова не витягнеш (О. Корнійчук);

І, вона знає, вже більше нічого питати Андрія: обценьками не вирвеш зайвого слова (М. Стельмах);

Зайвого слова з нього не витягнеш: така вже вдача в цього чоловіка (із журн.);

Тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати, висми́кувати) слова́ [з ро́та] див. тягти́;

Тягти́ (тягну́ти, витяга́ти, витя́гувати) / ви́тягти (ви́тягнути) [оста́нні (всі)] жи́ли див. тягти́.