витягати

див. рвати; співати; тягти

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витягати — (робити прямим) витягувати, випрямляти, випростовувати. Словник синонімів Полюги
  2. витягати — ви́тягати дієслово доконаного виду витяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. витягати — (з чого) тягнути, виволікати, видіставати, виймати, видобувати; (що) розтягати; (з кого) виуджувати; (руку) випростувати, вирівнювати; (губи) випинати; (з біди) вирятовувати; (жили) вимотувати, висотувати; (дим) висмоктувати. Словник синонімів Караванського
  4. витягати — I в`итягати-аю, -аєш, док., перех. Вибрати що-небудь звідкись за кілька чи багато разів. II витяг`ати-аю, -аєш і витягувати, -ую, -уєш, недок., витягти і витягнути, -гну, -гнеш; мин. ч. витяг, -ла, -ло і витягнув, -нула, -нуло; док., перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. витягати — ВИ́ТЯГАТИ, аю, аєш, док., що. Вибрати що-небудь звідкись за кілька чи багато разів. [Василина:] Мусила знов бігати по воду аж на чужу вулицю, бо з нашої криниці знов воду витягали (М. Кропивницький). ВИТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок. Словник української мови у 20 томах
  6. витягати — витяга́ти: ◊ витяга́ти консекве́нції → консеквенція Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. витягати — вида́влювати (вижима́ти, витяга́ти і т. ін.) / ви́давити (ви́жати, ви́тягнути і т. ін.) (усі́) со́ки з кого. 1. Нещадно експлуатувати, визискувати кого-небудь. Фразеологічний словник української мови
  8. витягати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови
  9. витягати — ВИ́ТЯГАТИ, аю, аєш, док., перех. Вибрати що-небудь звідкись за кілька або багато разів. [Василина:] Мусила знов бігати по воду аж на чужу вулицю, бо з нашої криниці знов воду витягали (Кроп., III, 1959, 175). Словник української мови в 11 томах
  10. витягати — Витягати, -гаю, -єш сов. в. витягти, -гну, -неш, гл. 1) Вытягивать, вытянуть, вытаскивать, вытащить. Витягніть Василечка трьома неводами. Мет. 181. Марко витяг з кутка кілька табель. Стор. МПр. 115. 2) Вынимать, вынуть. Шага з кишені панської витягає. Словник української мови Грінченка