вихрити

ВИ́ХОРИТИСЯ (здіймати сніг, пил і т.ін., утворюючи вихор), ВИ́ХОРИТИ, ВИ́ХРИ́ТИ, ВИ́ХРИ́ТИСЯ, КРУТИ́ТИСЯ рідше. Перед його очима куйовдилась денна завірюха, крутилась, вихорилась (Панас Мирний); Хоч вихорить час від часу метелиця, та над широкими просторами шугають уже теплі вітри (з газети); З темних піль Вихрила сніжна заметіль (А. Малишко); І летить метелиця, І лапатий сніг. Вихриться і стелиться, Падає до ніг (Л. Первомайський).

ЗВИ́ХРЮВАТИ (здіймати, закручувати вихором), ВИ́ХОРИТИ, ВИ́ХРИ́ТИ. — Док.: зви́хри́ти. Летить навстріч дорога. Супутній вітер черкає обличчя, звихрює гриви гнідим коням (Н. Рибак); Вітер.. рвав з землі сніг, .. вихорив на всі сторони (Панас Мирний); Суховії вихрили хмари червоного рудного пилу на шляхах (І. Ле).

КРУТИ́ТИ (надавати чомусь обертового руху, рухати по колу), ОБЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., МЛИНКУВА́ТИ розм.; ВИ́ХОРИТИ розм., ВИ́ХРИ́ТИ розм. (чимось навколо себе); ПОКРУ́ЧУВАТИ (злегка або час від часу); ПРОКРУ́ЧУВАТИ (якийсь час). — Док.: крутну́ти, крутону́ти підсил. оберну́ти, поверну́ти, покрути́ти, прокрути́ти. Катерина перестала крутити жорна (С. Чорнобривець); Майстер обережно обертав і ледве помітно струшував форму, щоб вода зовсім збігла крізь сітку (З. Тулуб); Цілий день вертіла (Настя) неслухняними пальцями веретено (В. Речмедін); Морська хвиля обхлюпала дубок, почала повертати його, похитувати (Ю. Яновський); Замість відповіді вона почала кружляти мене по кімнаті (Ю. Яновський); Кинув картки у поштову скриньку і помалу, млинкуючи палицею, проходжувався (О. Маковей); Покручуючи на вказівному пальці ключі, з апатичним виглядом рушив (Петя) на корівник (М. Ю. Тарновський).