вишкрябуватися
ВИЛА́ЗИТИ (лізти нагору, чіпляючись за що-небудь), ВИЛІЗА́ТИ рідше, ЗАЛА́ЗИТИ, ЗАЛІЗА́ТИ рідше, П'ЯСТИ́СЯ, ПНУ́ТИСЯ, ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ), ВИДИРА́ТИСЯ, ВИКАРА́БКУВАТИСЯ розм., ДРЯ́ПАТИСЯ розм., ВИДРЯ́ПУВАТИСЯ розм., ВИШКРЯ́БУВАТИСЯ розм. рідко. — Док.: ви́лізти, залі́зти, ви́пнутися, ви́дертися, ви́карабкатися, ви́дряпатися, ви́шкрябатися, ви́теребитися фам. ви́караскатися розм. рідко. Мухтаров по скелі вилазив на гору (І. Ле); Кость двічі зривався, поки виліз на стріху (О. Донченко); Катря залазить на віз, розстеляє сіряк і сідає (А. Головко); Гойдаючи рудими боками, п'ялися по крутих стежках корови (М. Коцюбинський); Озирався (Козаков), наслухав і знову дерся по камінню, напружуючись усім тілом (О. Гончар); Обережно ступаючи, кінь викарабкався на скелю (Я. Галан); Зараз із самого краю лісу треба було дряпатися на стрімку гору (Лесь Мартович); Вам хочеться підстрибнути, вхопитися руками за канат.. і вишкрябатись на великий дзвін (І. Микитенко); Двоє малих музик з великими басами витеребились аж на піч під саму стелю (І. Нечуй-Левицький); Лікар стоїть у дверях кабінету і якийсь час стежить за тим, як вони з приймальні викараскаються на сходи (Ірина Вільде). — Пор. 1. лі́зти.
Значення в інших словниках
- вишкрябуватися — вишкря́буватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- вишкрябуватися — -уюся, -уєшся, недок., вишкрябатися, -аюся, -аєшся, док., розм. Вилазити, вибиратися нагору з труднощами, упираючись ногами і руками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вишкрябуватися — ВИШКРЯ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ШКРЯБАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. розм. Вилазити, вибиратися нагору з труднощами, упираючись ногами й руками. Словник української мови у 20 томах
- вишкрябуватися — ВИШКРЯ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́ШКРЯБАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Вилазити, вибиратися нагору з труднощами, упираючись ногами і руками. Словник української мови в 11 томах