1. Словник синонімів української мови

влучати

ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ) (про людину — кидаючи щось або стріляючи, потрапляти в ціль; про стрілу, кулю і т. ін. — досягати цілі), ВЦІ́ЛИТИ (УЦІ́ЛИТИ), ПОЦІ́ЛИТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ЛУ́ЧИТИ розм., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ) розм., ВСАДИ́ТИ (УСАДИ́ТИ) розм., ТРА́ФИТИ діал., ТРА́ПИТИ діал. — Недок.: влуча́ти (улуча́ти), вціля́ти (уціля́ти), поціля́ти, ударя́ти (вдаря́ти), потрапля́ти, попада́ти, вга́чувати (уга́чувати), вса́джувати (уса́джувати), трафля́ти, трапля́ти. Це все були хлопці, які несхибно влучали із своїх рушниць у райок (М. Трублаїні); Брянський звичним оком професіонала одразу визначав, куди влучали міни (О. Гончар); Вартовий уже поцілив цю триногу тварину (О. Досвітній); На щастя, бомба не потрапила в рейки і колію можна було відремонтувати (Д. Ткач); Євгешка згадав, що блискавиця найчастіше ударяє в рухливі речі (О. Донченко); Юнак з того робочого поріддя, Що цілить добре й лучить наповал (М. Бажан); Сеня, вийнявши наган з кобури, не цілячись, з того місця, де стояв, вгатив три кулі в центральний кружок (Ф. Бурлака); Вона всадила під лівий край каменя ще дві кулі (В. Кучер); То кулі.. все трафляли, подзьобали спину, як ворони (Ю. Яновський); Цей удар трапив у саму точку (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. влучати — влуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. влучати — <�УЛУЧАТИ> вціляти, поціляти, втрапляти, сов. попадати; дк. ВЛУЧИТИ, вгатити, вліпити. Словник синонімів Караванського
  3. влучати — (улучати), -аю, -аєш, недок., влучити (улучити), -чу, -чиш, док. 1》 у кого – що.Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; попадати. || розм. Бити когось чим-небудь; ударяти. 2》 тільки док., перен. Вибрати найбільш слушний момент для здійснення чогось. 3》 перен., розм. Досягати мети. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. влучати — ВЛУЧА́ТИ (УЛУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ), чу, чиш, док. 1. у кого – що і без дод. Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; попадати. Словник української мови у 20 томах
  5. влучати — див. цілитися Словник синонімів Вусика
  6. влучати — влуча́ти (би́ти) / влучи́ти в (са́му) то́чку (в (са́ме) о́ко). Говорити, висловлювати і т. ін. те, що потрібне, доречне, своєчасне, відповідає конкретній ситуації. Артилеристи бачили цю людину вперше. Спочатку висміювали її дикий вигляд.. Фразеологічний словник української мови
  7. влучати — Влуча́ти, -ча́ю, -ча́єш; влучи́ти, влу́чу, -чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. влучати — ВЛУЧА́ТИ (УЛУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛУ́ЧИТИ (УЛУ́ЧИТИ), чу, чиш, док. 1. у кого — що. Кидаючи, спрямовуючи що-небудь у ціль, досягати її; попадати. Словник української мови в 11 томах