врозсип

ВРО́ЗДРІБ (УРО́ЗДРІБ) (окремо один від одного), НАРО́ЗДРІБ, ВРО́ЗКИД (УРО́ЗКИД), РОЗКИ́ДАНО, ВРО́ЗСИП (УРО́ЗСИП), ВРО́ЗРІЗ (УРО́ЗРІЗ), ВРО́ЗКИДЬ (УРО́ЗКИДЬ) рідше, БЕ́ЗБАЧ (БЕ́ЗБАШ) діал. — Чутки ходять, що в місті бунтують робочі, дружно за себе стоять, не те, що ми — уроздріб, хто в горо́х, а хто в сочевицю, — після довгої мовчанки заговорив Семен (І. Цюпа); Він завше лаяв інородців, але нароздріб, а йому дуже хотілося лаяти їх оптом (В. Самійленко); Іти врозкид; Косарі в обідній час відпочивали під дикими грушами, що росли розкидано в полі, при дорогах (М. Томчаній); У Божовці хати не стояли одна проти однієї, а стояли хати там урозсип (Марко Вовчок); Мудрість і багатство все ідуть врозріз (А. Кримський); По дворі росли подекуди урозкидь старі акації (І. Нечуй-Левицький); Ось гноми безбач дріботять, Іти у парах не хотять (переклад М. Лукаша). — Пор. 1. окре́мо.

ВРО́ЗСИП (УРО́ЗСИП) (у різні боки окремо один від одного), ВРО́ЗЛІТ (УРО́ЗЛІТ), ВРО́ЗТІЧ (УРО́ЗТІЧ), ВРО́ЗБРІД (УРО́ЗБРІД). Ледвечко вилупились (каченята).. — а вже урозсип зараз в очеретяний плав приснуть та поти їх і бачив (Марко Вовчок); Професора побачили і кинулися врозліт, як курчата від шуляка (А. Свидницький); Всі ми урозтіч, смертельно-бліді, а вони (змії) на палкого Лаокоонта ідуть (М. Зеров); Парубки кинулись врозтіч і подряпались на тини, неначе коти (І. Нечуй-Левицький).