врубатися
ПОРА́НИТИСЯ (заподіяти собі рану, рани), ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ, УШКРЯ́БНУТИСЯ (ВШКРЯ́БНУТИСЯ) (звич. не сильно); УРІ́ЗАТИСЯ (ВРІ́ЗАТИСЯ), ПОРІ́ЗАТИСЯ (чимось гострим); УРУБА́ТИСЯ (ВРУБА́ТИСЯ) (рубаючи). Часто трапляється, що, працюючи на полі, доводиться поранитися (М. Носаль); Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко (Лесь Мартович); — А ваша голова? — запитав Саїд. — Пусте. Я ж надміру важкий і, падаючи, вшкрябнувся об колесо (І. Ле); — Відійди, сонечко, бо можу врізатись. — Обшкрябуйся швидше та їдьмо! — Спершу глянемо, що там у нього, — складаючи бритву, каже Левко Іванович (О. Гончар); Чоловік ногу врубав — ..робив до воза люшню і врубався (Б. Грінченко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- врубатися — вруба́тися 1 дієслово недоконаного виду заглиблюватися вруба́тися 2 дієслово недоконаного виду рубаючи, поранитися Орфографічний словник української мови
- врубатися — I див. врубуватися. II див. урубатися I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- врубатися — ВРУБА́ТИСЯ¹ див. вру́буватися. ВРУБА́ТИСЯ² див. уруба́тися¹. Словник української мови у 20 томах
- врубатися — (-аюся, -аєшся) недок., у що. 1. мол., жрм. Розуміти щось. — Якщо чесно, я й ще досі не врубаюсь, що відбувається (М. Бриних, Голосіння з-під снігу); — Стій, подруго, а чого це ти питимеш моє пиво, я не врубався? (Б. Словник жарґонної лексики української мови
- врубатися — ВРУБА́ТИСЯ¹ див. вру́буватися. ВРУБА́ТИСЯ² див. уруба́тися¹. Словник української мови в 11 томах