врубувати
ВСТАВЛЯ́ТИ (УСТАВЛЯ́ТИ) (закріплювати в чому-небудь), ВПРАВЛЯ́ТИ (УПРАВЛЯ́ТИ), ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ). — Док.: вста́вити (уста́вити), впра́вити (упра́вити), вруба́ти (уруба́ти). Антон разом з військовим комендантом уставляв нове вікно (С. Чорнобривець); Вставити зуби; Ювелірні ограновані кристали алмазу — брильянти — вправляють у металеві оправи здавна відомим способом зачеканення (з журналу); І мури так врубали в гору, що вони були ніби подовженням її (А. Хижняк).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- врубувати — вру́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- врубувати — (урубувати), -ую, -уєш, недок., врубати (урубати), -аю, -аєш, док., перех. Вставляти щось у вирубаний отвір, закріплювати в ньому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- врубувати — (в копальні) кайлувати, викайловувати, викайлувати, закайловувати, закайлувати, закайлувати, накайловувати накайлувати, покайловувати, покайлувати, прокайловувати, прокайлувати, укайловувати, укайлувати Словник чужослів Павло Штепа
- врубувати — ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ), ую, уєш, недок., ВРУБА́ТИ (УРУБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що. Вставляти щось у вирубаний отвір, закріплювати в ньому. Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори. Словник української мови у 20 томах
- врубувати — ВРУ́БУВАТИ (УРУ́БУВАТИ), ую, уєш, недок., ВРУБА́ТИ (УРУБА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех. Вставляти щось у вирубаний отвір, закріплювати в ньому. Кріпость розташували на самому вершку високої стрімкої гори. І мури так врубали в гору, що вони були ніби продовженням її (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 455). Словник української мови в 11 томах